2 жовтня 1917 року міноносець "Завидний" першим серед кораблів чорноморського флоту підняв український прапор та відмовився його спускати.
Під час Українських визвольних змагань 1917-1921 років, у травні 1917, Перший Всеукраїнський військовий з’їзд визнав необхідність повної українізації Чорноморського флоту. Тоді ж уперше було заявлено, що Чорноморський флот має стати частиною збройних сил України.
Міноносець "Завидний" став першим кораблем, над яким ще в липні 1917 року піднімали синьо-жовтий прапор. 12 жовтня ж всі кораблі колишнього імператорського флоту на Чорному морі та його берегові частини підняли на один день українські національні прапори на честь українізації кораблів також і Балтійського флоту та сигналізували прапорами "Хай живе вільна Україна".
В той же день по всіх газетах був опублікований маніфест команди міноносця.
"Ми, українці ескадрового міноносця «Завидний», підняли свій національний український прапор на гафелі задля того, щоби показати, що недивлячись на віковий гніт, все-таки живі ще сини нашої славної матері-України, а значить жива та сила, яка повинна відновити права нашої славної, дорогої матері-України. Цим ми показали, що ми, як і вся демократія Росії, вимагаємо проголошення російської федеративної демократичної республіки, а значить вимагаємо автономії як для інших, так і для всієї рідної і дорогої матері-України. Підняттям прапора ми показали, що являємо собою силу, і що цю силу ми застосуємо для досягнення своїх омріяних цілей задля відновлення всіх прав пригнічених народів. Нашим ворогам, і тим людям, які не ознайомившись з нашими переконаннями, звинувачують нас в анархії, у відокремленні, у створенні хаосу і т.і. ми заявляємо, що не відокремлюємося од великої Росії, а йдемо рука об руку із всім пригніченим народом, ми більше ніж хто-небудь, не бажаємо роздорів, а лише стараємося втілити в життя гасло свободи, рівенства, братерства, щоб вони не залишились лише криком волаючого в пустелі, як це було досі. Цим ми лише нагадали всій демократії, що вона заснула, що ми закликаємо її піднятися, і йти з нами на боротьбу проти буржуазії за реалізацію прав всіх пригнічених народів і за мир во всьому світі. Ми, українці ескадрового міноносця «Завидний», закликаємо всіх вірних синів дорогої України, а також всю російську демократію підтримати нас в боротьбі за найкращі ідеали. Так, ми, українці, не спустимо піднятий нами наш національний прапор до того часу, як існуємо ми і існує міноносець «Завидний». Голова судового комітету Кубко. Голова гуртка Курілович, секретар прапорщик Кіслін. Члени: Семесенко, Дегтярьов і Скакун“
Корабель був збудований на верфі заводу "Наваль" у Миколаєві в 1903 році за проектом міноносців 350-тонного типу "Буйний", які також будувалися для флотів російської імперії у Балтійському морі та для Тихого океану.
Мав повну тоннажність у ході служби до 500 тон, довжину 64, шинину 6,4, осадку 2,2 м. Парові машини потужністю 6000 к.с. давали можливість розвивати швидкість до 26 вузлів (в ідеальних умовах, зазвичай менше). Екіпаж складав до 72 моряків.
Під час Першої світової війни міноносець мав на озброєнні дві 75-мм гармати Кане, 4 кулемети, два однотрубних торпедних апарати калібру 457 мм, мав можливість брати до 18 морських мін для постановки.
Незважаючи на капітальний ремонт з модернізацією, невеликий корабель був повністю застарілим, особливо на фоні більш сучасних есмінців класу "Новік". Під час Першої світової війни брав активну участь в набігових операціях на морські комунікації та узбережжя супротивника, ніс блокадну службу біля берегів Туреччини, виставляв міни біля проливу Босфор, забезпечував та прикривав набігові та міново-загородительні дії інших сил флоту. З 10 січня по 16 лютого 1916 року брав участь в Ерзерумській наступальній операції.
Однак, потім вже 3 грудня 1917 р. всі кораблі мінної бригади, окрім міноносця "Завидний", підняли червоний радянський прапор, опустивши як українські, так і Андріївські прапори. "Завидний" продовжував тримати український прапор.
24 грудня 1917 р., невдовзі після захопленню більшовиками дредноута "Воля", ті два кораблі чорноморського флоту, що залишалися під прапором України, за наказом морського міністерства УНР перейшли до Одеси. Однак ці кораблі вже в січні 1918 р. були захоплені більшовиками.
Після того був виведений більшовиками до Севастополя, але 29 квітня 1918 г. українці знову підняли над міноносцем український прапор. 1 травня корабель, незважаючи на вихід в море частини флоту під радянським прапором до Новоросійська, "Завидний" залишився під українським прапором, та вже 3 травня міноносець був захоплений німецькими військами. Німці дали міноносцю назву "R 13", укомплектували своїм екіпажем.
В листопаді 1918 повернений до складу українського флоту, мав бути перейменований на "Полковника Шрамченко", та незабаром корабель був захоплений англо-французькими військами - як і інші кораблі флоту у Севастполі. 24 квітня 1919 року, корабель, разом із більшими кораблями чорноморського флоту був підірваний англійцями. 29 квітня 1919 року корабель було захоплено більшовицькими військами, але вже 24 червня 1919 року частини РСЧА були вибиті з міста білогвардійцями.
Після другого заняття Севастополя частинами РСЧА 14 листопада 1920 р. міноносець отримав нове ім'я — "Марті", однак до бойового складу флоту не вводився. Корабель так і не відремонтували, і в 1923 році його здали на металобрухт і у 1925 р. розібрали та остаточно виключили зі списків флоту.