Людей цієї професії багато хто часто просто не помічає. Але без них місто буквально за кілька діб перетвориться на смітник. Не дарма у відомому одеському фолк-шансоні про них є строфа: «Старенькие дворники подметают дворики, чтоб сияла улица моя».
Сяє і одеська двірничка Інна Айвазова зі своїм собакою Ірою. Такий ось привілей майстрів своєї справи — отримувати задоволення від праці і сяяти. Зовсім не в переносному сенсі: Інна буквально світиться на роботі. Яскрава, без єдиної плямочки, помаранчева уніформа, макіяж з манікюром, усмішка — працівниця ЖКС «Порто-Франківський» не просто прибирає, вона священнодійствує з мітлою і совком.
Інна та її собака Іра давно стали визначною пам'яткою цієї частини центру міста. Ділянка Айвазової — одна з найкращих.
Як і її господиня, дворняжка Ірка франтівськи одягнена в ідеально чистий помаранчевий жилет з емблемою ЖКСу. Хвостата помічниця діловито обнюхує купки сміття під мітлою, невдоволено гавкає, побачивши непорядок на ввіреній території. І блаженно посміхається безтурботною собачою посмішкою, супроводжуючи господиню після важкого чергування додому.
За словами Інни Айвазової, Ірку давно одягли в уніформу: начальство помітило, що двірника завжди на чергуванні супроводжує собачка.
«Непорядок! Чому без форми собака? Одягнути, зарахувати в службу помічником», — пожартував начальник ЖКСу. Сказано — зроблено. І ось уже кілька років собака важливо хизується в помаранчевій жилетці комунальної служби.
- Чисто не там, де не смітять, а там, де прибирають.
Інна впевнена, що чистота має стати візитною карткою Одеси — чим ми гірші за Сінгапур? І за останні роки в місті, за її словами, стало помітно чистіше: містяни стали менше смітити:
- Вічно йоржиста одеська молодь стала культурнішою в рази, — посміхається одеситка. — Раніше зграйки хлопчаків і дівчат регулярно залишали на місцях тусовок сміття. Але останнім часом картина інша — стали кидати недопалки в урни. Стали ввічливішими, розумнішими.
Війна змінила багато чого, зокрема й у житті Інни Айвазової:
- Виходжу тепер на зміну не раніше п'ятої ранку: комендантська година! Але ж потрібно встигнути все зробити до того, як люди прокинуться і підуть на роботу. Раніше боялася повітряних тривог, зараз перестала. Не змінилося головне — ділянку потрібно прибирати завжди. У будь-яку погоду, за будь-якої ситуації — навіть якщо з неба сиплються бомби. Це аксіома нашої справи, інакше ніяк.
До речі, у професії двірника є свої секрети. Наприклад, правильно тримати і орудувати мітлою — виявляється, цього теж потрібно вчитися, інакше спина і руки «вб'ються» до кінця першої ж зміни. За словами Інни, в тонкощі майстерності її посвятили старші колеги.
Майже на кожному чергуванні з Інною та десятирічним собакою Іркою фотографуються перехожі.
- Це ж люди, — каже працівниця ЖКС. — У наші часи люди радіють будь-якій яскравій події, а ми з моєю Іринкою — яскраві завжди. Так жити — добріше, а працювати — легше.
Вихованку Інни часто підгодовують різними смаколиками, приносять пакети з собачим кормом. Як своєрідну премію.
Словом, якщо ви будете здійснювати променад на початку Канатної, в районі парку Шевченка, зверніть увагу, як там все вилизано. Це заслуга прекрасної жінки й майстра своєї справи Інни Айвазової. І її вірної супутниці Ірки.
Автор — Георгій Ак-Мурза, фото Віталія Пруса
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
