Бувають випадки, коли надзвичайний резонанс умовно «підіймає ціну» військовослужбовця чи цивільного заручника під час обміну. Але розголос також і підвищує шанси на звільнення. Про це в інтерв'ю «Вчасно» розповіла правозахисниця, координаторка Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова.
«Після повномасштабного вторгнення кількість військовополонених і цивільних заручників виросла у стільки разів, що питання розголосу — це питання навіть не стільки швидшого звільнення, а того, щоб прізвище цієї людини просто не загубилося в списках, щоб взагалі доля цієї людини стала хоч якось відома», — пояснює вона.
Разом із Координаційним штабом з питань поводження з полоненими правозахисники дійшли до компромісу, що акцент на конкретній людині, конкретному прізвищі під час публічної комунікації може справді зашкодити. Варто говорити про групи полонених.
«У комунікації цього питання краще не акцентувати увагу на прізвищі конкретної людини, а говорити про групи військовослужбовців, наприклад, за епізодом потрапляння в полон або за підрозділом. Ми допомагаємо родинам об'єднуватися відповідно до цього. Зараз вони почали створювати свої громадські організації навколо, наприклад, підрозділу. У колективі набагато легше добиватися якихось зустрічей», — коментує Ольга Решетилова.
Вона наголошує: мовчати не можна в жодному разі — варто тиснути, зокрема, на Міжнародний комітет Червоного Хреста, аби вони вимагали доступу до військовополонених.
«Ми завжди радимо рідним бути активними. Ніхто так не зацікавлений у поверненні вашої рідної людини, як власне ви. Спецслужби, ясна річ, враховуючи кількість військовополонених, не можуть системно моніторити російські телеграм-канали, до прикладу. І ви все одно можете мати більше інформації, ніж спецслужби чи державні органи.
Треба залишатися в комунікації, треба постійно оновлювати інформацію, треба постійно тиснути на міжнародні інституції, для того, щоб принаймні знати, де знаходиться людина і що з нею відбувається", — зазначає правозахисниця.
Офіційна «дорожня карта» для рідних полонених
Зазначимо, згідно з «дорожньою картою» Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, у разі:
— отримання усної інформації від безпосереднього командира, колег, командира частини, від працівників за місцем служби по гарячій лінії, що захисник потрапив у полон;
— отримання такої інформації від самого полоненого, від ворожих осіб, які його захопили у полон тощо;
— отримання відомостей з мережі інтернет (YouTube, Telegram-чати/канали, вебсайти, соціальні мережі тощо);
варто з’ясувати всі подробиці місця перебування захисника, інформацію про координати, де він був помічений/зафіксований на фото- чи відеоматеріалах, коли був останній раз на зв’язку, за якими координатами був направлений і таке інше.
Родичам необхідно зібрати всі можливі факти і докази, необхідні для розшуку людини — скріншоти повідомлень, аудіозаписи розмов, відео з камер спостережень, відео з ворожих ресурсів тощо та надати ці відомості у відповідні установи (організації).
1. Родині необхідно звернутися до Національного інформаційного бюро (якщо ще не зверталися):
цілодобова «гаряча лінія» — 1648 та міський номер: +38 (044) 287-81-65.
Сайт: https://nib.gov.ua. Telegram bot: https://t.me/nib_uncp_bot.
2. Звернутися до Об'єднаного центру з пошуку та звільнення полонених при СБУ:
телефоном +38 (067) 650 83 32; +38 (098) 087 36 01 або листом на ел. адресу: united.centre.ssu@gmail.com;
3. Подати заяву до територіального підрозділу Національної поліції про безвісно зниклих громадян, їх викрадення або потрапляння у полон (якщо ви ще не подавали). Зафіксувати реєстраційний номер заяви, а також забрати витяг із ЄРДС, де буде зазначено ПІБ слідчого.
За кожним фактом зникнення, викрадення або потрапляння у полон органом досудового розслідування відкривається кримінальне провадження. У разі потреби, разом із наданням заяви про вказаний факт, здається біологічний зразок для виведення ДНК-профілю для подальшого їх порівняння. Зразки відбираються у біологічних батьків або дітей зниклої особи (для цього необхідно мати при собі паспорт та свідоцтво про народження дитини);
4. Дана категорія справ далі передається Національною поліцією до СБУ для подальшого проведення досудового розслідування. Відповідно, родині захисника необхідно звернутися до СБУ, щоб дізнатися ПІБ слідчого у справі для подальшої взаємодії з ним;
5. Розпочати вести «щоденник», у якому (бажано з першого дня) записувати всю важливу інформацію:
1) Всю наявну інформацію про захисника, який опинився у полоні;
2) Далі — записувати всі події та дії, що будуть відбуватися (ПІБ та телефони людей, з якими спілкувалися чи будете спілкуватися, час та дату телефонних розмов, подання звернень або заяв (дату та виконавців), короткий зміст відповідей на ваші звернення.
Для самостійного пошуку інформації, фотографій можна використовувати вказані платформи:
Telegram-канали з пошуку людей під час війни: https://telegra.ph/Telegram-05-25-12;
Українські сервіси з пошуку зниклих або загиблих: https://telegra.ph/Official-05-25.
