В родини приходять з “виховними бесідами” та зарядженими автоматами навіть після дитячих питань у зросійщених школах
Журналістам “Вчасно” Олена, одна з вимушених мешканок Маріуполя, зізнається: відносно донедавна вона з матір’ю розповідала доньці про повернення до України, мріяла показати їй Київ, вони в таємниці навіть розробляли ігрову карту, куди поїдуть, щойно вся країна буде звільнена від окупації.
Проте кілька тижнів тому ці розмови різко припинилися – після того, як у їхню квартиру вдерлися двоє озброєних окупантів із російською вчителькою, яка поскаржилася комендатурі на “підозрілі питання” у її класі.
Окупанти навідуються з автоматами після дитячих розмов
“Я не скажу, що ми вигукували якісь заклики, щось пропагандували. Ми просто живемо, нікого не чіпаємо. У мене старенька мама, яка все життя жила в Україні, ми ніколи не жили в hосії – тільки у Маріуполі. Ми й не можемо обговорювати росію і щось планувати з нею, бо там не наша територія.
І тому ми вечорами робили іграшкову карту: вирізали зі старих газет фото парків, якихось закладів, пляжів, куди хочемо поїхати. Дитина психологічно сильно постраждала під час обстрілу міста – ми були у підвалі, коли прилетіло в наш будинок. Верхній поверх фактично знесло, а ми в цей час сиділи чотирма поверхами нижче. Якийсь час донька не говорила взагалі – такий був страх. Тільки влітку вона відійшла, ми походили до психолога, вона потроху почала говорити. Віддали її у школу, в перший клас.
Але ж вона не дурненька – знає, що ми живемо в Україні, що бабуся завжди розповідає про Київ, Закарпаття, де жила колись. І у школі вона комусь про це розповіла. Діти ж, звісно, чи щось не те сказали, чи не так зрозуміли, чи мала щось сказала не так – і у жовтні до нас приходять озброєні чоловіки з автоматами. Я боялася двері відкривати – привіталася через двері. Вони сказали їх впустити, я ще думала, а потім один вдарився плечима у двері – наче щоб вибивати їх”, – каже Олена.
Після перших же секунд двері довелося відкрити – було надто страшно. У квартиру зайшли двоє окупантів і жінка, яка, як з’ясувалося, є вчителькою доньки. Відразу ж пояснила, що у школі дитина ставить дивні питання, які турбують усю адміністрацію. Розмова, до речі, відбувалася під дулом одного з автоматів.
“Вони не били, не кричали, все спокійно. Я не буду брехати. Але дуже страшно, бо вони покликали доньку й запитали, чи вона згадувала, як жила в Україні. Вона сказала, що так. І нам сказали, що такі питання зараз недоречні – бо не треба згадувати Україну, від режиму якої нас звільнили. Запитали, чи нам погано, чи хтось ображає – я чесно сказала: “ні”. Мені сказали пояснити дитині все, що відбувається, щоб таких ситуацій не повторювалося, і пішли”, – каже Олена.
Жінка зізнається: її досі трусить, коли вона бачить окупантів поблизу свого будинку – вже кілька тижнів вона боїться, що донька знову щось сказала у школі, й той вечір доведеться пройти знову. Журналістам Олена також додає: того ж вечора довелося пояснити, що тепер вони живуть в окремій державі, а розмови про Україну припинилися, аби взайве дитині не нагадувати цю тему.
Водночас у Маріуполі чиновники й не приховують, що насамперед намагаються виховати любов до рф, а не дітей чи їхні знання. Чиновники це пояснюють тим, що нібито діти всі ці роки перебували під прямим впливом “київського режиму”, тому тепер їм намагаються прив’язати “справжні цінності”.
Це заявила одна з маріупольських чиновниць, зазначивши, що вона “знає, що робить влада”. Додамо, що жінка відмовилася представлятися, зазначивши, що працює у сфері освіти Маріуполя. Відомо, що її звати Світлана, і освіту вона отримувала у “рідному Донецькому університеті”.
