Східний Варіант аналізує телевізійні фільми російських пропагандистів про Маріуполь та розповідає, як вони маніпулюють свідомістю людей.
Фільм «Выжившие. Истории из освобожденного Мариуполя» вийшов в ефір російського телеканалу «рт» 27 квітня 2022 року. Зйомки проходили наприкінці березня. У той час вуличні бої ще продовжувалися в певних районах міста, а маріупольці гинули від російських обстрілів та бомбардувань. Але це було неважливим для російських пропагандистів. Майже одразу, як російська армія зайшла в місто, їхні телевізійники почали знімати картинку про «визволення Маріуполя росією». Цей фільм — одна з таких фейкових картинок.
Пропагандисти намагалися тоді, як намагаються і зараз, просувати такі тези: перша — росіяни «визволили» Маріуполь від «постмайданського» київського режиму», а друга — місто знищили військові «Азову». Зрозуміло, що обидві тези є повною нісенітницею та фейками. Але росіяни в них вірять.
Фейк: росіяни «звільнили» Маріуполь
Найперша брехня, яка зустрічається в кадрах фільму, присутня вже в назві. Окупацію та руйнацію Маріуполя разом із вбивством мирних мешканців вони називають нічим іншим, як «освобождением». Зруйновані або сильно пошкоджені 90 % інфраструктури, понад 2000 багатоквартирних та 61000 приватних будинків, 7 лікарень, 4 поліклініки, 57 шкіл, 70 дитячих садків та 3 пологові будинки, вбито за різними оцінками від 20 до 100 тисяч людей — усе це російські пропагандисти називають «освобождением».
Фейк: «азовці» зруйнували Маріуполь
Російські «журналісти» не соромляться давати кадри спалених маріупольських домівок та автівок — результати роботи їхньої армії. Адже це вони супроводжують переконанням, що насправді «азовці знищували житлові будинки та розстрілювали місто».
Кадр з пропагандистського фільму
У фільмі одними із центральних персонажів фігурують маріупольці, які дають свої коментарі про те, що відбувалося в місті під час блокади та вуличних боїв. Вони звинувачують українську армію, зокрема «Азов», що ті не випускали людей із міста, через що мешканці опинилися заблокованими. Звинувачують, що українські воїни «зганяли маріупольців у підвали», або «змушували рити окопи, після чого туди прилітали російські снаряди». Та ці маріупольці чомусь не згадують, через кого взагалі почалися бойові дії та чому місто опинилося заблокованим.
Ми не можемо перевірити, чи всі маріупольці, які фігурують у кадрі, дійсно є мешканцями міста. Але чудово знаємо досвід росіян у видуманих історіях та підставних героях. Не секрет, що в Маріуполі були проросійськи налаштовані люди. Проте українці та українки з такими поглядами зустрічаються не лише в східних регіонах, а й у центральних чи західних. На жаль, ні повномасштабне вторгнення, ні обстріли росіянами цивільних об’єктів, ні руйнація цілих міст не переконують їх у зворотному.
Тож ці люди у фільмі можуть дійсно бути маріупольцями. Чому вони підіграють тим, хто зруйнував їхні будинки, життя та вбив рідних, — неможливо зрозуміти.
Одразу хочемо нагадати, що з Маріуполя у 2022 році виїхало від 200 до 300 тисяч людей, тобто більша частина населення. Ці маріупольці усвідомлюють, хто справжній ворог, який приніс стільки горя в їхні життя.
Раніше Східний Варіант уже розповідав про те, як російські пропагандисти паплюжать бригаду «Азов» у своїх інформаційних каналах. Про це вони знімали такі телевізійні фільми, як «Азов головного мозга» та «Вербовщик». Усюди бійців бригади називають «нацистами» та «бендеровцями». Росіяни майже 10 років намагаються переконати своє населення, що «Азов» — це кровожерливі вбивці, терористи, сатаністи та палкі прихильники Степана Бандери, які вбивають мирне населення та взагалі тримали його в заручниках із 2014 до 2022 років. Звичайно, усе це є неправдою.
Бригада спеціального призначення «Азов» — це професійні воїни української армії, які з 2014 року захищають країну від російського ворога. Військовослужбовець та молодший лейтенант бригади Владислав Дутчак ось так прокоментував те, чому росіяни так палко ненавидять саме бійців «Азову»:
«Тут два фактори. Перший — ідеологічний: «Азов» складається з людей, які ніколи не підуть на компроміс із росією. Ніколи. Зрозуміло, що можуть бути умови, поставлені політичним керівництвом нашої держави, і ми будемо змушені їх прийняти, тобто дисциплінарно. Очевидно, що «Азов» ідеологічно несумісний із «руським миром». І тому їм (росіянам — ред.) найліпше обрати нас такою страшилкою. І друге. Окремий загін спеціального призначення «Азов» — один із найкращих підрозділів був і залишається в Україні.
«Азов» — це професіонали, вони це довели та доводять зараз. Тому знищити «Азов» — завжди буде їхньою заповітною мрією».
До того ж у російських фільмах «Азов головного мозга» та «Вербовщик» використовуються ті ж маніпуляції, що й у «Выжившие. Истории из освобожденного Мариуполя»: вибірковість фактів, надмірність емоцій, перекручення та просто відверта брехня.
***
На 5:40 фільму «Выжившие. Истории из освобожденного Мариуполя» дві неназвані жінки розповідають, як прилітали снаряди, від яких травмувалися та вмирали мирні жителі. Їх питають, хто це робив, вони відповідають: «Українські». Постає питання, як вони могли бачити, хто стріляв. Нагадуємо, що місто було оточено російською армією з усіх сторін, у тому числі з моря. Тож російські снаряди могли прилетіти з будь-якого напрямку.
Далі одна із жінок каже: «Ми всією вулицею просили: «Хлопці (українські військові — ред.), йдіть із нашої вулиці. Нам через вас прилітає». То виходить, що українські військові обстрілювали самі ж себе? Адже секундою тому жінки сказали, що стріляли українські військові. Отже, за версією окупантів, українські бійці обстрілювали ті вулиці, де стояли інші українські бійці.
Насправді тут жінки сказали більше, ніж треба було російським пропагандистам. Адже стає зрозуміло, що російські військові дійсно обстрілювали вулиці з цивільними будинками.
На 7:40 інша неназвана жінка каже: «Маріуполь. ЗСУ відкривають двері та питають: “У вас люди є?”. “Є”. “Значить, обробити тут усе танком”. І після цього уїжджали». Збагнути логіку такої вигадки складно. Подібними історіями наповнений майже увесь фільм. Адже мета — спаплюжити уявлення про українських військових.
Але назріває головне питання: чому ж українські військові почали «обстрілювати» мирних людей тільки тоді, коли до кордонів міста підійшла російська армія? Чому вони не робили цього 8 років з 2014 до 2022 року? Якщо проаналізувати всі подібні нестиковки, одразу стає зрозуміло, що це маніпуляції та фейки.
Фейк: українські військові не випускали людей із Маріуполя
Фільм розпочинається (з 2:00) з інформації, що після «визволення» Маріуполя, росіяни вивозили маріупольців у найближчі села, де давали гуманітарну та медичну допомогу, після чого вивозили в Донецьк чи росію. Тобто пропагандисти намагаються закцентуватися начебто на допомозі, яку вони надають мирним людям. Про те, що таку допомогу доводиться надавати людям через повномасштабне вторгнення їхньої російської армії, вони не кажуть.
Кадр з пропагандистського фільму
Використовують пропагандисти у фільмі перекручення інформації або відокремлення лише тієї частини правди, яка їм вигідна. Наприклад, на 2:35 неназвана мешканка Маріуполя каже, що на її мікрорайоні Курчатова (Кальміуський район) вони не отримували жодної інформації про евакуацію. Дійсно, з початку березня в Маріуполі зник будь-який мобільний зв’язок через обстріли зв’язкових станцій російською армією. Це одна з причин, чому містяни не мали жодної інформації про те, що відбувається довкола міста, чи навіть у сусідньому районі. Зрозуміло, що через це не було новин і про евакуацію.
Далі цікавіше. Ця ж жінка розповідає:
«Ми зверталися до українських військових декілька разів із приводу евакуації. Питали, чи можуть вони раціями передати, щоб ми виїхали своєю машиною. Вони кажуть: “Можете спробувати”. Ми питали: “А нас не розстріляють”». А вони: “Можуть розстріляти свої ж, якщо не сподобаєтеся”».
Жінка, яка розповідає про те, що українські військові не випускали людей із міста з 24 лютого. Кадр з пропагандистського фільму
Навіщо українським військовим розстрілювати мирні автівки людей — не відомо. До того, як росіяни зайшли у Маріуполь, маріупольці могли пересуватися містом на автівках чи пішки. Гинули люди передусім через російські масовані обстріли.
Та сама жінка каже, що 24 лютого українські військові вже не випускали мешканців із міста. Але це неправда. З Маріуполя можна було виїхати до 28 лютого – 1 березня, тобто до того, як російська армія підійшла впритиск та взяла місто в блокаду.
Інша неназвана мешканка Маріуполя в коментарі пропагандистам розповідає, як вони родиною сиділи в тамбурі та запалювати свічки, щоб хоч якось бачити в темряві. Але знову ж чомусь не згадується, хто саме позбавив Маріуполь світла… Насправді саме російська армія знищила інфраструктурні об’єкти міста, через що з початку березня зникли світло, газ, вода, мобільний зв’язок. Чомусь ця інформація у фільмі не згадується.
Ілюзія «святих визволителів»
Фільм супроводжується кадрами, як росіяни на пунктах прийому маріупольців дають їм їжу, медикаменти, допомагають з оформленням документів тощо. Так вони намагаються створити картинку «добрих визволителів», які допомагають мирним мешканцям після того, як ті 8 років страждали від київського режиму та тероризму «Азову». Росіяни в цьому фільмі майже святі — не вистачає тільки німбу над кожним та кожною.
Кадр з пропагандистського фільму
Кадр з пропагандистського фільму
У фільмі показують те, як люди облаштували підвали, в яких ховалися під час активної фази блокади. В одному з підвалів знаходяться жінки, які народили дітей уже під час боїв. Новонародженим там було від 5 днів до місяця. І знову ж таки, чомусь автори замовчують причину, чому маріупольці опинилися в підвалах і чому жінкам доводилося народжувати дітей без належних умов. А причина цьому єдина — повномасштабне вторгнення росії, яке зруйновано тисячі життів.
Кадр з пропагандистського фільму
Декілька разів у фільмі лунає коментар про те, що в підвали людей зганяли «азовці». Та це теж є перекрученням фактів. Люди самостійно спускалися в підвальні приміщення чи шукали інші укриття через те, що ворог обстрілював їхні будинки.
***
Росіяни — профі в пропаганді. Для досягнення своїх цілей (дискредитація Збройних сил України чи начебто обґрунтування своєї «спецоперації») вони вдаватимуться до всіх методів та способів. Пропаганда, маніпуляції та інформаційно-психологічні операції в цьому допомагають найкраще. Наше завдання — тримати холодною голову, перевіряти факти та пам’ятати, хто наш головний ворог.
Маріуполь став найболючішою сторінкою початку повномасштабного вторгнення. Росіяни знищили ціле місто, звинувативши в цьому українську армію, яка насправді перебувала у важкому оточені та мала дефіцит зброї. У Маріуполі загинуло, за різними оцінками, від 20 до 100 тисяч людей. Тому росіянам так важливо створили ореол своєї невинності. Але їм це не вдається. Маріупольці знають, хто зруйнував їхні життя. І вже ніколи не забудуть.
