Хроніка злочинної «часткової мобілізації» в окупованому Криму

21 вересня 2022 року Президент РФ Володимир Путін оголосив злочинну «часткову мобілізацію», яка охопила й окупований Крим [1]. Це рішення стало певною несподіванкою для багатьох кримських колаборантів, які напередодні звітували Кремлю про злочинне формування «двох батальйонів» в рамках так званої «самомобілізації».

Ймовірно верхівка російської влади зрозуміла, що пара «батальйонів» фейкових «добровольців», без жодної мотивації не допоможуть агресору «виправити становище» на фронтах, а тому вони прагнуть отримати значно більше «гарматного м’яса». У таких умовах самопроголошеній «владі» Криму довелося дуже швидко «переорієнтуватися» та «вливатися в процес часткової мобілізації».

При чому, «Аксьонов та компанія» вирішили знову «обігнати регіони» самої росії та одними з перших розпочали «тісну взаємодію з військкоматами». Перший тиждень після початку «часткової мобілізації» показав, що в окупованому Криму події розвиваються досить швидко, але вкрай неоднозначно. Окремі факти та ситуацію в цілому аналізували експерти Асоціації Реінтеграції Криму.
У перший день «часткової мобілізації» Сергій Аксьонов оголосив про створення злочинного «штабу для сприяння проведенню мобілізаційних заходів», який особисто очолив. Його оточення відзвітувало, що усі фейкові «владні інституції» окупованого Криму «працюють у прямому контакті зі збройними силами росії» [2].

Це означає, що кримські колаборанти заявляють про готовність виконати злочинну волю Кремля та «мобілізувати» значну кількість кримчан. При чому самопроголошена «влада» Криму вирішила «стати першою» і в іншому, заявивши про те, що «часткова мобілізація» на півострові завершилася 25 вересня. Аксьонов цинічно «подякував» кримчанам, які нібито «виконали свій обов’язок в повному обсязі» та навіть обіцяв кожному «мобілізованому» «соціальну допомогу у розмірі 200 тисяч рублів» [5]. Насправді ж, сотні чоловіків зі своїми сім’ями почали активно виїжджати з окупованого півострова у напрямку Грузії, Казахстану та Білорусі [3]. У подальшому кримчани намагаються потрапити через ці держави до європейських країн; отже окупанти по суті змусили кримчан залишати свої домівки, роботу та друзів, і тікати від примусової «мобілізації».

Необхідно відзначити, що від початку «мобілізації» в окупованому Криму значна частина «повісток» приходить кримським татарам. На думку, Рефата Чубарова, Кремль таким чином виконує ще одне завдання – знищує дорослих чоловіків корінного кримськотатарського народу. За його даними, окупанти вже давно провели необхідні заходи, і як тільки була оголошена «часткова мобілізація», почали масово звозити кримських татар до «військкоматів» [4].

Подібні тенденції небезпідставні, оскільки кримські татари масово та активно протистоять злочинній окупації вже вісім років. Тому самопроголошеній «владі» та Кремлю дійсно вигідно позбутися волелюбного населення.

Експерти також схильні вважати, що мова йде про геноцид кримськотатарського народу, адже в нормах міжнародного права вказано, що однією із форм геноциду є створення таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення етнічної групи при наявності умислу повністю або частково знищити таку групу [6].

Напевно Кремль поставив завдання саме прихованого геноциду кримських татар, яке чітко виконують кримські колаборанти. Зокрема, за даними Постійного Представника Президента України в АР Крим Таміли Ташевої за кілька днів кримські татари отримали понад 1500 «повісток». Вона зазначає, що «повістки» вручали навіть чоловікам віком понад 60 років [7]. Очевидно, що не маючи можливості підкорити кримськотатарський народ, окупанти намагаються його фізично знищити. Якщо поглянути на історію агресора, то в принципі це достатньо типова для нього злочинна практика, яка неодноразово була апробована.

Однак навіть в цьому випадку кримські татари не здаються та реагують на часткову мобілізацію дуже однозначно. Значна частина опитаних кримських чоловіків говорять, що не підуть воювати проти України, а краще сядуть в тюрму. Зокрема, перед початком «часткової мобілізації» Кремль значно посилив кримінальну відповідальність за «ухилення» від неї [8]. Напевно кримські колаборанти не очікували такої реакції, а коли зрозуміли, що «мобілізація» може піти не за планом, почали діяти за звичним сценарієм. Вони обмежили виїзд чоловіків за межі Криму, що посилило гуманітарну кризу на півострові, діючи спільно з карателями агресора. Зокрема є численні випадки, коли кримчанам вдається виїхати з окупованого півострова, а згодом їх затримують на виїзді з території росії до іншої держави та повертають [9]. Тобто, кримчани втрачають надію на отримання притулку та змушені повертатися до окупованого Криму, де на них вже чекають у «військкоматах».

На сьогодні існує дуже великий запит від населення окупованого Криму щодо алгоритму дій для ухилення від «мобілізації». У Меджлісі кримськотатарського народу зазначають, що вивчають ситуацію та розглядають різні варіанти. Однак, таких варіантів, в існуючих умовах не дуже багато. Окупанти повністю ігнорують норми Конвенції про захист цивільного населення під час війни, і готові злочинно «мобілізувати» населення окупованих територій [10]. Це зайве підтвердження того, що Кремль повністю ігнорує цивілізований досвід та загальновизнані традиції. Він рухається шляхом грубого порушення міжнародного гуманітарного права та фізичного знищення населення окупованих територій. У таких умовах кримчанам доводиться рятувати себе різними способами [11], хоча в умовах жорстких обмежень агресора на виїзд, подібні дії можуть бути безрезультатними.

У різні способи діють і кримські колаборанти, які, зокрема заявили, що планують «мобілізувати» працівників «приватних охоронних підприємств», які мають військовий досвід та вміють користуватися зброєю. Наявна інформація про те, що в окупованому Севастополі керівники «охоронних структур» вже отримали від колаборантів вказівку підготувати списки усіх співробітників, які підпадають під такі критерії [12].

Чомусь за такою логікою кримські колаборанти не пропонують «мобілізувати» співробітників каральних структур окупантів, які також мають відповідний досвід. В їх очах це недоторкана каста, завданням якої є утримати окупований Крим під контролем та здійснювати масові репресії. Бажання Кремля злочинно «мобілізувати» якомога більше кримчан призвело до того, що чоловікам «повістки» надходять навіть через «сайт державних послуг». При чому, якщо чоловік декілька днів не відвідував «особистий кабінет», то вважається, що «повістка автоматично була розіслана». Також, представники карателів окупантів патрулюють населені пункти півострова та шукають чоловіків «призовного віку», яких примусово доставляють у «військкомати» [13].

За даними місцевого населення, окупантів навіть не цікавить чи є у людини хвороба, чи взагалі перебуває вона на «військовому обліку». Головне – це виконати план та відзвітувати Кремлю про «здійснення мобілізаційних заходів» [14]. Для забезпечення цих злочинних «заходів» ключові кримські колаборанти активізували свою «місцеву владу». Зокрема, у Сімферопольському районі фейкових місцевих «депутатів» екстрено «скликали на збори» в «районній адміністрації» та вручили «повістки», які начебто «потрібно терміново роздати, оскільки військкомати не встигають впоратися» з цим . У разі відмови, «депутатам» погрожували покаранням, і навіть «мобілізацією» замість їх односільчан [15]. Оце і є зворотній бік «русского мира», коли навіть таким самим зрадникам погрожують відправкою на війну. Це зайве підтвердження того, що для пересічних кримчан складається достатньо загрозлива ситуація. Кримські колаборанти також проводять активну роботу по пошуку осіб, які не стали на «військовий облік» окупантів після 2014 року. Таких кримчан розшукують та злочинно змушують «ставати на облік у військкоматах» [16].

Це свідчить про намір Кремля й у подальшому продовжувати злочинні «мобілізаційні заходи». Подібна політика окупантів вже дає свої негативні результати. Зокрема, кримські татари навіть застерігаються з’являтися в громадських місцях; до їхніх будинків все частіше приходять «дільничні інспектори» окупантів з представниками «військкоматів» та приносять «повістки» [17]. Це також складові дискримінації кримськотатарського народу, оскільки окупанти обмежують реалізацію основоположних прав і свобод людини, зокрема права на пересування та приватне життя. Росія розуміє, що така політика може призвести до активізації антивоєнних настроїв на окупованому півострові. Тому окупанти паралельно зі злочинною «мобілізацією» вже почали укріплювати Крим та перекидати важку воєнну техніку. Також на окупованому півострові створюють численні табори для «мобілізованих» [18]. Це звичайний страх деокупації, яка стає більш реальною та змушує кримських колаборантів турбуватися про особисту безпеку.

Окремо хочеться зупинитися на одній маніпулятивній заяві Аксьонова, про те, що його син Олег нібито «був мобілізований до російської армії та виїхав до військової частини» [19]. Попередні дії кримських колаборантів під час вибухів на військових об’єктах окупованого півострова дають підстави сумніватися у щирості таких заяв. Слід відзначити, що у 2016 році Аксьонов вже хизувався тим, що його син «пройшов службу у лавах збройних сил» агресора [20].

Російська пропаганда заявляє, що син Аксьонова «певний час буде знаходитися на території військової частини на зборах, а згодом відправиться на Донбас». У цій заяві ключовий термін «певний час», тобто не відомо скільки син Аксьонова буде перебувати «на зборах», які, можливо у нього триватимуть до закінчення так званої «спецоперації». Також велике питання чи поїде син самопроголошеного «голови» Криму «на материк», і якщо так, то куди саме. Зокрема відомо, що вже 26 вересня Сергій Аксьонов відвідав «військову частину, де проходить підготовку його син», яка знаходиться під Севастополем. Це дуже схоже на сплановану виставу, яка має показати Кремлю нібито «максимальну відданість та самопожертву».

Не дивлячись на достатньо складну ситуацію для мешканців півострова, українська влада намагається використовувати усі доступні засоби для того, щоб українських громадян не «мобілізували» до російського війська. Зокрема, влада розробляє відповідні рекомендації для населення окупованого Криму, а саме – уникати особистого отримання «повісток» і дзвінків з «військкоматів», змінити номер телефону та місце проживання або евакуюватися з півострова, посилатися на стан здоров’я чи релігійні переконання тощо [21]. Щодо останніх рекомендацій окремі експерти радять подавати окупантам заяву про антивоєнні переконання і вимагати заміну «виконання військового обов’язку альтернативною цивільною службою» [22].

Українське суспільство активно працює і на інформаційному фронті. Так, 25 вересня у телеефірі в Криму вдалося запустити відеозапис звернення Президента України. В ньому він попросив «мобілізованих» здаватися або одразу тікати. Володимир Зеленський закликав кримчан та громадян росії боротися та протестувати проти «часткової мобілізації», а при першій нагоді – здаватися у полон [23]. Це достатньо важливі меседжі, оскільки кремлівська верхівка взагалі не думає про долі кримчан, розглядаючи їх у якості «гарматного м’яса», яке повинно трохи віддалити поразку росії у цій кривавій війни проти України. Сьогодні все частіше інформаційні акції стають дієвими інструментами протидії воєнним злочинам Кремля. Для населення окупованого півострова це чіткий меседж, що Україна не забула про кримчан, і буде боротися задля деокупації цих територій.
Отже «часткову мобілізацію» дуже неоднозначно сприйняли в окупованому Криму. Для кримських колаборантів вона стала неочікуваною, і продемонструвала, що Кремль готовий кидати в пекло усіх, у тому числі тих, хто так мріяв про «рідну гавань». Дізнавшись про те, що їх можуть «мобілізувати», такі зрадники також почали активно збиратися та виїжджати за межі півострова. Справа в тому, що ці особи вочевидь сподівалися на «сценарій 2014 року», тобто на повний захват України агресором без активних бойових дій та значних втрат російського війська, а тепер усвідомлюють – чого їм стала варта така помилка.

Для кримськотатарського народу та проукраїнського населення Криму нинішня злочинна «мобілізація» стала справжньою трагедією. Вона поставила під загрозу не тільки життя кримчан, а й долю усього кримськотатарського народу, який Росія прагне знищити. Подібна відмінність сприйняття рішення про «часткову мобілізацію» достатньо очікувана та демонструє різницю між справжніми українцями та кремлівськими маріонетками.

Джерела: