«Літопис змальовує Святослава як справжнього лицаря і дуже відважного воїна. Коли князь Святослав виріс і став чоловіком, він почав збирати багато хоробрих вояків. Бо й сам був хоробрий і легкий, ходив як леопард і багато воював. А як ішов на котрий край казав «Йду на вас». Бо вважав, що не по-лицарськи несподівано, потайки на когось нападати», – згадує історію Києва Докудрама.
Про вигляд князя Святослава кажуть так:
«За переказами візантійських істориків Святослав був середнього зросту, і досить стрункий. Але похмурий і дикий на вигляд. Мав груди широкі, довгі вуса, і на голові один жмут волосся. На знак його шляхетності у вусі висіла золота сережка, прикрашена двома перлинами і рубіном»
Святослав значно розширив межі Русі та навіть хотів перенести свою столицю до Переяславця на території Болгарії, проте справу не зреалізував. За його правління на Київ був набіг печенігів, проте русичі їх вигнали.
Проте саме від меча печенізького ватажка Курі загинув у бою в 972 році. Ворог зробив з черепа Святослава чашу, на якій написав:
«Чужої землі шукав, свою загубив».
Правління Володимира
Після смерті батька Києвом та усією Руською землею з 980-го року правив Володимир Святославич, відвоювавши його боєм і хитрощами у свого брата Ярополка (якому до своєї загибелі призначав столицю Святослав). Володимир вигадав змову з киянами, що начебто ті йому хочуть віддати місто. А згодом вбив і самого Ярополка.
Разом з Києвом відібрав собі у брата і першу жінку. Бо коли йшов у похід проти Ярополка, Володимир силою взяв за дружину уже засватану за брата Рогнеду.
«Спочатку він через послів зажадав її руки. Рогнеда відповіла, що не піде заміж за сина рабині (адже матір’ю Володимира була Малуша – ключниця княгині Ольги). Роздратований відмовою князь убив Рохволода (батька нареченої) і двох його синів і одружився з Рогнедою», – кажуть оповідачі.
У Володимира було 5 законних дружин, і наложниць 300 у Вишгороді, 300 у Білгороді, і 200 у Берестові. Від жінок мав 12 синів і щонайменше 9 дочок. Синів посадив князями у найбільших містах Київської русі.
Князь Володимир спорудив на одному з пагорбів в Києві Перунів пагорб, де кияни приносили данину ідолам. Він знаходився біля палацу князя. Перун мав срібну голову та стояв поруч з іншими бовванами. З усіх язичницьких божків бог Війни був прикрашений найкраще.
Читайте також: Київ від початків. Жінки-слов’яни йшли з чоловіками у військо та керували домом
Тоді вважали, що купання в річці на Купала зцілює від недуги, і щоб очиститися, стрибали через багаття та приносили в жертву білого півня – птаха, що зустрічає світанок.
А в воді топили опудало Мари – символу холоду і смерті. 24 грудня у язичників було свято коляди. На стіл ставили руків’я плуга, щоб миші та кроти не шкодили посівам, а дворами ходили ряжені. «Щур» або «чур» говорили про предків. Та казали «чур мене, чур», закликаючи душі померлих пращурів.
У 983 році саме за Володимира були мученики за християнську віру. Князь хотів скласти дари бовванам, і жереб впав на двох варягів – батька та сина, які мали вчинити язичницький акт. Проте ті були християнами, відмовилися поклонятися божкам. І їх за це вбили. А пізніше християнська церква їх канонізувала як Феодора і Йоана.
Читайте також: Київ від початків. За часів Київської Русі місто було центром торговельних шляхів та зростало з податків від перемоги
Після походу на Херсонес Володимир вирішив прийняти християнство та охреститися. Тоді князь довго не міг взяти міста. Однак біля руського табору впала стріла, яку випустили з фортеці Херсонесу. До стріли прихильники Володимира прикріпили звістку:
«За тобою зі сходу колодязі, від них вода по трубах тече в город. Перекопай і перейми воду».
Кажуть, що Володимир після цього підняв очі до неба, та сказав:
«Якщо це збудеться, охрещуся».
Відвідини Володимира послами
Князь наказав копати рів, перейняв воду. Корсунці знесилились від спраги і здалися. А Володимир як тільки повернувся до Києва, приступив до справи хрещення.
«Задовго до хрещення Володимира в Києві побували посли від Папи Римського, юдеїв та магометан з пропозицією прийняти їхню віру. Особливо вразили Володимира розповіді візантійського філософа про православ’я. князь скликав нараду бояр, які запропонували відрядити послів до різних країн аби ближче ознайомитися з їхніми віровченнями», – згадують історики.
Кажуть, що повернувшись до Києва посли без захоплення розповідали про богослужіння у магометан і католиків, а яскраву розповідь про візантійську віру завершили словами:
«Не можемо забути краси тієї, бо всякий чоловік коли спочатку скуштує солодощів, потім не захоче гіркого прийняти. Так і ми не маємо уже так жити».
Бояри порадились і сказали, що якби поганим був закон грецький, не прийняла б хрещення баба Володимирова Ольга. Але ж була вона наймудріша з усіх людей.
Так, одразу після захоплення Херсонесу у 988 році князь оголосив візантійським імператорам Василеві і Костянтину, що хоче одружитися з їхньою сестрою царівною Анною. А імператори відповіли, що отримає руку царівни, коли стане християнином. І князь погодився. Відрікся завойованого Херсонесу та віддав його Візантії як віно за царівну. Після чого втратив зір, але знову прозрів у ту мить, як був охрещений.
Хрещення князя Володимира
Повернувшись до Києва Володимир зніс усіх поганських кумирів, а Перуна прив’язали до кінського хвоста, били палицями і спустили в Дніпро. А наступного дня князь повелів йти хреститися всім киянам. Володимир із синами в супроводі грецьких священиків і сила силенна містян зібралися біля Дніпра та охрестилися.
Хрещення киян в Дніпрі Володимиром
По знаку князя всі люди увійшли в Дніпро та стояли в воді по шию.
«Малі – біля берега, батьки тримали дітей на руках. Священики творили молитву. Князь Володимир (у хрещенні Василь) спорудив на честь свого покровителя дерев’яну церкву святого Василіана. Це в тому місці, де раніше стояв Перун. І запросив із Царгорода майстрів для побудови кам’яного храму Богородиці – там, де загинув раніше благочестивий варяг із сином», – говорять про ті часи оповідачі.
Раніше “ВК” розповідав, як княгиня Ольга закопала живцем сватів від ворога та помстилася за чоловіка.
