Нещодавно російські пропагандисти випустили «документальний фільм про Донбас» під назвою «В ім’я справедливості» (російською — «Во имя справедливости»). Його автором став американський режисер, продюсер та актор Стівен Сігал. Як виявилося, уся стрічка наповнена російською пропагандою. А сам фільм — це чергова спроба російських окупантів переписати історію. Докладніше про це розповідає Східний Варіант.
Чому американський продюсер займається російською пропагандою та навіщо дискредитує Україну — читайте в матеріалі
Чому Стівен Сігал зняв пропагандистський фільм
Американський продюсер та режисер Стівен Сігал став відомим завдяки своїм фільмам-бойовикам, які він знімав у 1980–1990-х роках. Водночас Сігал відомий своєю дружбою з терористом та президентом росії владіміром путіним. У відкритому доступі можна знайти їхні спільні фотографії ще з 2012 року. Тож не дивно, що після вторгнення росії в Україну та початку російсько-української війни Стівен Сігал підтримав країну-агресорку.
Стівен Сігал та владімір путін у 2012 році. Джерело: Вікіпедія
У 2014 році американський режисер побував у тимчасово окупованому Севастополі, де заспівав гімн так званої «днр». У 2016 році він офіційно став російським громадянином. Російський паспорт особисто отримав із рук путіна.
Так колись відома американська зірка стала черговим рупором кремлівської пропаганди. У 2022 році Стівен Сігал підтримав повномасштабне вторгнення росії в Україну.
11 квітня 2022 року Сігал із розмахом відзначив своє 70-річчя в Москві. Поруч із ним за столом сиділи провідні прихильники кремля — Маргарита Симонян та Володимир Соловйов. У той самий час у Маріуполі, про який він невдовзі поїде знімати фільм, люди все ще перебували в блокаді та гинули від російських обстрілів.
«Документальний» фільм, який складається з фейків та маніпуляцій
Так званий «документальний» фільм-розслідування «В ім’я справедливості» (російською — «Во имя справедливости») Стівен Сігал зняв після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну та випустив восени 2024 року. У ньому автор поставив мету «показати правду про те, що відбувається на сході України». Насправді ж увесь фільм насичений російською пропагандою.
Обкладинка пропагандистського фільму
Перші кадри показують спалені дотла житлові будинки Маріуполя та зруйновані залишки колишнього металургійного комбінату «Азовсталь», територія якого у 2022 році стала епіцентром боїв між українськими військовими та російськими окупантами.
«Приїхати сюди та побачити все своїми очима було необхідно. Я вважаю, єдиний спосіб відновити справедливість — це показати світові правду. Причина, з якої я поїхав у зону спецоперації, була не в тому, щоб зняти цей документальний фільм. Причина в тому, що я провів невелике розслідування, і зрозумів, що 98 % людей, які пишуть про конфлікт на Україні, ніколи там не були. Це сказало мені багато чого», — каже Стівен Сігал на початку стрічки.
З огляду на початок та вступне слово автора зрозуміло, що фільм буде показувати не правду, а лише російські наративи та російську версію подій.
Стрічка показує кадри Маріуполя, який зруйнувала російська армія. Кадр із фільму
Уся 32-хвилинна стрічка просякнута викривленням інформації та вже відомими російськими фейками: «страждання російськомовного населення на сході України та його пригнічення українською владою», «неонацисти бригади “Азов”», «”азовці” знищили Маріуполь, а росіяни — лише звільнили», «”азовці” пригнічували, катували та вбивали цивільних», «росія звільнила увесь Донбас та продовжує звільняти від українських неонацистів» тощо.
«Цей фільм — це чергова робота пропагандистської росії, яка вписується в їхню загальну концепцію переписування історії, як тимчасово окупованих територій, так і бойових дій від початку 2022 року. Для них дуже важливо “промити мізки”, як західній аудиторії, так і російській. Стівен Сігал — це відома особистість у росії. І через фільм у росіян складається враження: “Ну, якщо Сігал про це говорить, тоді це точно правда”. Але річ у тім, що він лише замінює історію», — розповідає маріупольський журналіст, ексдиректор «Маріупольського телебачення» та волонтер Микола Осиченко.
Пан Микола народився та понад 30 років прожив у Донецьку. Після окупації рідного міста він знайшов дім у Маріуполі, де до початку повномасштабного вторгнення очолював «Маріупольське телебачення». В особистому блозі Микола Осиченко розібрав так званий «документальний фільм» Стівена Сігала та дійшов висновку, що він знятий згідно з російськими методичками на замовлення російського уряду.
«Цей фільм не має логіки. Судячи з нього, виходить так, що Маріуполь 8 років пригнічували та мучили, а росіяни прийшли, жодного будинку не спалили й звільнили місто. Ось і вся логіка цього фільму, який направлений на те, щоб у покоління, що підростає на тимчасово окупованих територіях, формувалося бачення, що це було “звільнення”, а не окупація», — каже Микола Осиченко.
Фейки у фільмі Сігала
У фільмі Стівен Сігал подорожує тимчасово окупованими територіями Донеччини. Він побував у колонії в Оленівці, біля руїн Маріупольського аеропорту та металургійного заводу «Азовсталь». Лунають фейки про те, що військовослужбовці бригади «Азов» — неонацисти, які катували цивільних у Маріуполі, коли місто було під українською владою.
Східний Варіант раніше неодноразово пояснював, чому «“азовці” — неонацисти» — це цілковито російський фейк, який не має жодного підтвердження.
Для підтвердження своїх слів Стівен Сігал спілкується з людьми, яких начебто катували українські військові. Серед них отець Руської православної церкви Феофан, або Геогрій Кратиров. Пошукавши трохи інформації про нього у відкритих новинах, можемо дізнатися більше про цю особу.
Отець Феофан (Геогрій Кратиров), який у фільмі розповідає про “катування” СБУ. Кадр із фільму
Він же під час слідства у 2014 році. Джерело: кадр із відео
У 2014 році він був єромонахом Нікольського Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря УПЦ (МП) у селі Нікольське Волноваського району. У травні того ж року він був завербований бойовиками «днр», про що він сам пізніше розповідав під час слідства. З того часу Кратиров передавав ворогу інформацію про українських військових та розповсюджував про них фейки для російських журналістів.
«Я розповів (журналісту НТВ Сергію Шерову — авт.), як командир колони (українських військових — авт.) нібито дав наказ своїм підлеглим відкрити вогонь по мирному населенню. Надалі я активно співпрацював із Шеровим, передаючи записи обстрілів Донецька і звинувачуючи в цьому українських солдатів. При цьому мені не було відомо, хто саме насправді обстрілював житлові квартали міста», — повідомляв тоді Кратиров.
У новинах так званої «днр» затримання Кратирова подавали, як «викрадення українськими силовиками». За інформацією українських журналістів, Георгія Кратирова відпустили, коли за нього вступився Віктор Медведчук. Після цього він, найімовірніше, знаходився в росії чи на тимчасово окупованих територіях. Після початку повномасштабного вторгнення рф Кратиров згадав, як його «катували» українські слідчі, про що із задоволенням і розповів Стівену Сігалу для його псевдодокументального фільму.
Ще одна свідка «злочинів» українських військовослужбовців та оперативних служб, яку показали у фільмі, — Ольга Селецька. Вона — з Маріуполя. На проросійських ресурсах її називають «лідером маріупольського ополчення у 2014 році». Згідно «Миротворця», у 2014 році вона була затримана Службою безпеки України за статтями 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), 113 (диверсія), 257 (бандитизм) Кримінального кодексу України. Наприкінці грудня 2014 року була обміняна в рамках Мінських домовленостей. Після цього перебувала в росії або на тимчасово окупованих територіях.
Кадр із фільму
Ольга під час “служби” в “днр”. Джерело: Миротворець
Виходячи вже із цієї інформації варто розуміти, що «герої», яких обрав Стівен Сігал, були не викрадені Службою безпеки України, а затримані за дії, які суперечили цілісності держави. Після цього довіряти їхнім коментарям про «катування» чи «знущання» немає жодних підстав.
Центр протидії дезінформації вбачає в псевдодокументальному фільмі Сігала ще й такі проросійські наративи та міфи: «спеціальна воєнна операція, як захист від колективного Заходу та НАТО», «Україна — це країна нацистів та терористів», «росіяни — гуманні визволителі», «путін — миротворець та захисник».
«“В ім’я справедливості” — це грубий інструмент кремлівської пропаганди, спрямований на виправдання жорстоких воєнних злочинів та загарбницької політики росії. Він знятий не лише для російської, а і для західної аудиторії, аби створити фальшивий образ росії як “захисниці” традиційних цінностей», — пишуть у Центрі протидії дезінформації.
У фільмі Стівен Сігал сказав, що, коли почув про початок «спецоперації», написав листа путіну, у якому зізнався, що «завжди буде на боці свого президента».
«Якщо буде потрібно, я помру поруч зі своїм президентом», — зізнався Сігал.
