Через долю кримських українців можна простежити спільну історію Кримського півострова з материковою частиною України. Ким були ці історичні особистості, а також хто зараз бере участь у новій боротьбі України за незалежність? Про це напередодні Дня Незалежності України в ефірі Радіо Крим.Реалії поговорили з експертами. Гості студії – кримський історик, кандидат історичних наук Андрій Іванець і головний редактор газети «Кримська світлиця», представник Крайової Ради українців Криму Андрій Щекун.
Велику кількість прізвищ історичних постатей, пов'язаних із українством та боротьбою за незалежність слухачі та читачі, особливо у Криму, можуть почути вперше. Вони не були популяризовані у Криму та були під забороною для вивчення за радянських часів, розповідає кримський історик Андрій Іванець.
Андрій Іванець
«Багато аспектів українського життя таврувалося як буржуазний націоналізм, і воно не висвітлювалося. І за часів незалежної України ті політичні сили, які контролювали Автономну Республіку Крим, не дуже, м'яко кажучи, сприяли консолідації української спільноти в Криму, і не дуже висвітлювали українство в історії нашого півострова, оскільки були налаштовані прорадянсько та проросійсько», – розповідає Андрій Іванець.
За словами експерта, якби сьогодні створювали підручник з історії Криму, то один із параграфів про історичних діячів, які стосуються розвитку української державності, був би присвячений Миколі Гулаку.
Микола Гулак
Микола Гулак – юрист, історик, математик, педагог та один з ідеологів сучасної української національної ідеї. У 1846 році разом із Миколою Костомаровим та Василем Білозерським створив таємну політичну організацію «Кирило-Мефодіївське братство».
«Він був заарештований разом із братами 1847 року. Дуже гідно поводився на процесі, що вела жандармерія. Нікого не здавав, брав усю відповідальність на себе. Отримав найважче покарання, і він після визволення якийсь час викладав у Керчі», – розповідає Андрій Іванець.
1865 року в Керчі народився Іван Липа – український громадський та політичний діяч, письменник, за фахом – лікар. Співзасновник таємного товариства «Братство тарасівців«. Український комісар Одеси (1917), член ЦК Української партії соціалістів-самостійників, міністр культів та віросповідань УНР (1919). Борець за незалежність України у ХХ столітті.
Іван Липа
«У 1891 році чотири молоді люди, і серед них Іван Липа, присяглися в Каневі, на могилі Кобзаря, що нестимуть його ідеї та боротимуться за визволення України», – розповідає Андрій Іванець.
1893 року Івана Липу було заарештовано і засуджено на два роки за спробу відторгнення «Малоросії від Великоросії». Після цього три роки жив під наглядом поліції у Керчі.
«Під час української революції (Іван Липа – КР) був міністром Української Народної Республіки у 1919 році. Просував проголошення автокефалії. Такий закон, власне, був затверджений за його участі у 1919 році, тобто ті процеси, які відбувалися на наших очах, закладалися одним із непересічних кримчан. Надалі, після поразки у боротьбі за УНР, він був змушений виїхати на Західну Україну, тоді окуповану Польщею, і 1923 року помер», – каже Андрій Іванець.
Період між Першою та Другою світовими війнами пов'язаний з активним розвитком української самосвідомості, зазначає історик.
«У Криму виникають українські громади, Крайова Українська Рада у Криму. У тому числі у діяльності українського руху у Криму брали участь такі відомі діячі, як Юрко Тютюнник. 1918 року представником Української держави в Криму став Михайло Остроградський, спадкоємець роду Апостолів – гетьманського роду Данила Апостола та активний борець за самостійну українську державу. Він фактично очолював морський флот України, якийсь час у 1918 році», – каже Андрій Іванець.
Юрій Тютюнник
«Під час Другої світової війни на території Криму теж були борці за незалежність України, насамперед це були діячі націоналістичного руху, і в тому числі ті, хто жив у Криму до війни, як, наприклад, викладач Сімферопольського педагогічного інституту Володимир Шарафан. І низка інших діячів, які прийшли з інших територій, у тому числі із Західної України, були розстріляні нацистами», – зазначив Іванець.
У 60-ті роки минулого століття особливе місце у національному русі займала художниця з Ялти Алла Горська, каже Андрій Іванець. Сучасники називали її душею шістдесятництва.
Алла Горська
Алла Горська народилася у Ялті. Українська художниця та дисидентка, громадський діяч, одна із засновниць та яскравих творчих особистостей покоління руху шістдесятників, одна з перших представниць андеграунду, діячка правозахисного руху 1960-х в Україні.
«Видатний громадський діяч. Учасник ненасильницького спротиву радянській системі. На жаль, вона трагічно загинула 1970 року. І ми підозрюємо, що це було зроблено саме руками радянських спецслужб. А народилася вона в Ялті 1929 року, у родині відомого кінодіяча», – розповів Андрій Іванець.
Саме завдяки таким людям, як Алла Горська та їх ненасильницькій боротьбі з радянським режимом, 1991 року більшість кримчан проголосувала за незалежність України, вважає історик.
«Хочу нагадати, що у Криму 1991 року проголосувало за незалежність України на території автономії 54%, а на території Севастополя – 57%. І це сталося значною мірою через проукраїнські сили. За це їм честь та хвала», – заявив Андрій Іванець.
Photo Gallery:
За словами історика, також варто відзначити боротьбу українських моряків, які, попри тиск та переслідування командування ЧФ СРСР, створили Військово-морські сили України. Історик згадує історичну подію, що сталася тоді, коли Чорноморський флот ще не був поділений. 1992 року сторожовий корабель СКР-112 підняв український прапор і вийшов у море.
«Його силоміць намагалися зупинити, висилали кілька кораблів за курсом корабля, піднімалася авіація, але він зумів вийти під українським прапором до Одеси. В Одесі їх зустрічали з почестями як героїв. Це велика заслуга капітана корабля Настенко та командувача штабу бригади, яка базувалася у Донузлаві», – розповів Андрій Іванець.
Сергій Настенко – український воєначальник, капітан 1 рангу. Командував СКР-112 під час його переходу з Новоозерного до Одеси під українським прапором. З 1993 до 1997 року був командиром фрегата «Гетьман Сагайдачний».
Корабель «Гетьман Іван Мазепа». Морська слава України в Криму
2014-й – рік окупації Криму Росією та нового піднесення боротьби українців за цілісність країни.
«Серед цивільних ми згадуємо ініціаторів та учасників заходу 26 лютого (мітинг біля Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року на підтримку територіальної цілісності України – КР), який відзначається на державному рівні як День опору окупації Криму», – каже Андрій Іванець.
Учасники та співорганізатори мітингу 26 лютого 2014 року – активісти руху «Євромайдан – Крим». Вони регулярно організовували проукраїнські мітинги біля пам'ятника Тарасу Шевченку у Сімферополі.
Мітинг 26 лютого 2014 року у Сімферополі, Крим. Архівне фото
«У середині березня (2014 року – КР) постійно збиралися проукраїнські активісти, українські громадяни, патріоти, які протестували проти спроби Росії захопити Крим. Деякі з них були позбавлені волі. Загалом зникли. Організатори мітингу до Дня народження Тараса Шевченка Андрій Щекун, координатор руху «Євромайдан – Крим» та екс-глава Рескомлісу Анатолій Ковальський були схоплені та стали одними з перших політв'язнів, яких катували російські окупанти у Криму. І це дуже важливі епізоди спротиву російській окупації», – каже історик.
У 2014 – 2015 роках російська влада завдала серйозного удару по україномовній освіті в Криму, розповідає головний редактор газети «Кримська світлиця», представник Крайової Ради українців Криму Андрій Щекун.
Андрій Щекун
«Фактично було знищено на той момент сім шкіл з українською мовою навчання, понад 600 класів з українською мовою навчання по всьому Криму», – наголосив Андрій Щекун.
Росія почала активно змінювати демографію на півострові, завозячи до Криму росіян, змушуючи одних українців виїжджати з Криму, а інших – відмовлятися від своєї національності.
«Це сталося у період так званого перепису населення у 2014 році, де українців виявилося менше, ніж реально вони там мешкають. Почалося потужне, цілеспрямоване рух окупаційного режиму на знищення українського етносу як такого шляхом асиміляції. Це продовжується досі», – зазначає Андрій Щекун.
Протистояла цьому Православна церква України та Митрополит Сімферопольський та Кримський Климент, розповідає Андрій Щекун. Кримська єпархія ПЦУ не визнала окупації і не стала переоформлювати документи за російським законодавством. Кафедральний Собор святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у Сімферополі усі роки окупації Криму був центром українства на півострові. Російська влада в Криму неодноразово чинила тиск на парафіян і намагалася відібрати храм. У підсумку, у березні цього року їм це вдалося. За словами Андрія Щекуна, представники підконтрольного Росії Фонду держмайна Криму та судові пристави «виламали двері у храмі», «описали та забрали, вкрали майно».
Митрополит Климент на богослужінні на честь свята Покрови у Кафедральному соборі Володимира та Ольги Православної церкви України у Сімферополі, архівне фото
«Українська Церква протистояла протягом 10 років разом із парафіянами – українцями цієї машини репресій, колаборації та асиміляції українців у Криму. Ви знаєте, що тут треба віддати належне нашому митрополиту Клименту, Сімферопольському та Кримському, який тримав усі 10 років цей удар та зберігав українську ідентичність. Дуже важливо вписати в історію цю унікальну боротьбу українців, які зберегли свою ідентичність, зберегли свою мову, свою віру і продовжують зберігати це фактично підпільно та чекати на Збройні сили України та звільнення Криму», – заявив Андрій Щекун.
«Такі люди, їхні імена, мають бути увічнені, вже потім, безпосередньо в Криму, у місцях, пов'язаних із їхнім життям та діяльністю. Це буде непросто, тому що ми розуміємо, що було майже десятиліття промивання мозку російською пропагандою. Має бути робота з «дерашизації», щодо приведення в нормальний стан суспільства в Криму після багатьох років ідеологічної обробки. Це заняття вимагатиме зусиль і психологів, і вчених, і представників органів влади. Це дуже непросто, але необхідно, і ми маємо займатися цим питанням», – заявив Андрій Іванець.
Одним із найскладніших питань у процесі реінтеграції кримчан в українське суспільство буде тлумачення причин та подій війни, яку Росія веде проти української державності та питання пам'яті загиблих, каже експерт. На сьогодні немає простих відповідей на них, вважає Андрій Іванець. Тому важливо вже зараз вивчати досвід інших країн, каже історик, як це відбувалося, наприклад, між прихильниками генерала Франко та республіканцями в Іспанії після громадянської війни, між представниками режиму апартеїду та його жертвами у ПАР. Там існували різні форми пошуку взаєморозуміння – і суди, і комісії з примирення, зазначає Іванець. Він упевнений, перш за все треба дочекатися звільнення Криму і діяти виходячи з ситуації, що склалася.
