Породні та беспородні, маленькі, великі, дорослі та малюки – величезна кількість домашніх тварин на прифронтових територіях вимушені виживати у важкіх умовах після того, як їх залишили господарі. До рятування тварин долучаються не лише зоозахисникі, а й військові.
«Приїзжаєш до ветеринара, а там черга з військових – хто з собакою, хто з кішкою на руках, а дехто навіть попугу приніс лікувати, - розповідає журналісту «Вчасно» боєць з позивним «Дончанін». – Є такі тварини, що ледь тримаються за життя, але хлопці все одно намагаються їх рятувати».
Недарма, що всі соцмережі рясніють емоційними відео та фото військових з їх чотирилапими друзями. При кожному підрозділі обов’язково є свої кицьки та собаки, які розділяють фронтове життя захисників та захисниць.
Життя «Дончанина» також змінила одна несподівана зустріч у звільненому Лимані. У перші дні після деокупації він разом з побратимами привіз у місто гуманітарну допомогу. Було холодно, похмуро та йшов дощ. Поряд з машиною з’явився лабрадор, який не відходив від військових.
«Важко уявити, як він виживав в окупованому місті, якщо навіть люди просили у нас хліба та води. Це дуже здивувало – на вулиці третє тисячоріччя, а тут люди елементарного не бачили, - згадує «Дончанин». – Собака теж був голодний. Ми відкрили йому консерву, щоб нагадувати. Він її з’їв, а потім заскочив у машину та ліг біля круп, дивиться на нас і наче каже: «Все, я буду охороняти ваші крупи!».
З машини виходити собака відмовилася. Військові від місцевих представників ДСНС дізналися історію нового друга. Виявилося, що собаку зовуть Зевс і його у Лимані багато хто знав.
Лабрадор Зевс та його новий господар "Дончанин"/ фото: ІА Вчасно
«Нам розповіли, що господарка його евакуювалася на Західну Україну, а Зевса залишила на сусідів. Але ті теж згодом поїхали, і теж не взяли цього домашнього лабрадора з собою», - каже військовослужбовець.
Так Зевс, якого люди вже двічи зрадили, потрапив до ЗСУ. Після огляду у ветеринара з`ясувалося, що собаці приблизно 5 років, колись вона жила у добрих умовах і колись про неї дбали. Але потім його кинули. І мабуть Зевс звик жити на вулиці сам та не хотів довіряти більше людям, що деякий час він нікого не признавав.
«Я навіть спочатку думав, що він глухий, - сміється «Дончанин» та гладить Зевса, який постійно крутиться поряд під час розмови. – Коли до нього звертався, він не реагував. Намагався збігати кілька разів. Але все змінилося після того, як він захворів. Було важко. Він навіть на лапах не міг стояти. Я возив його до ветеринара, навчився сам ставити собаці уколи. І лише після одужання він признав мене».
Лабрадор Зевс та його новий господар "Дончанин"/ фото: ІА Вчасно
Так несподівано для «Дончанина» збулася його мрія життя – мати собаку. Ще нещодавно боєць зі своєю дружиною хотіли взяти щеня бігля. І жінка навіть вже почала придивлятися його, але в їх життя на своєї позитивній хвилі вірвався Зевс з Лиману - дуже комунікабельний, веселий та завжди готовий до пригод. Любить поїсти, спати поряд з господарем, гуляти та гратися. Зі всіма військовими завжди знаходить спільну мову.
Сьогодні Зевс виглядає абсолютно щасливим. Скоро він йде у свій новий дім у Києві, де його чекає знайомство з 5 кицьками. Як це відбудеться – інтрига для всієї родини, але всі налаштовані долати будь-які труднощі, жити разом без зради та болю. Нарешті у Зевса знову буде родина.
На останок «Дончанін» розповів, що разом з Зевсом по місту бігав молодий пес породи хаскі. Його взяли до себе інші військові.
«90 % всіх тварин сьогодні, які поряд з військовими – це ті, кого підібрали у зоні бойових дій. Таких дуже багато, - каже «Дончанін». – Ми навіть жартуємо, що після війни треба буде створювати окрему спілку ветеранів війни серед собак та кішок».
