У всіх розмірковуваннях, про те, як Донбас заселявся, освоювався, чим він був напередодні 2014 року, і чим він є зараз, завжди було дуже багато спекуляцій і брехні. Про це в інтерв'ю «Вчасно» розповіла докторка історичних наук, член-кореспондент Національної академії наук України Лариса Якубова.
Так, з давніх часів територія Донеччини та Луганщини була специфічною зоною, як зараз її називають фронтирною — на межі двох різних суспільств. Наприклад, з часів розпаду Золотої Орди в 1502 році, номінаційно і юридично вона була закріплена за Кримським ханством.
Та історикиня зазначає: спотворення образу та історії регіону відбулося за часів Російської імперії, коли та вирішила розширити свою зону впливу на ці землі.
«Величезний такий відтинок історичного часу, десь там з ХІІІ століття і до кінця ХVІІІ століття — фактично п’ять сторіч, коли Росія таки спромоглася не фінально, але здійснити експансію, та ще сторіччя вона після того не була певна, що це вже назавжди її території.
Тобто шість сторіч ця територія якось заселялася населенням, яке змінювалося постійно, і воно не було таким щільним, зрозуміло, як зараз. Бо на 2014 рік це був один з найбільш густо заселених регіонів України. А тоді це була територія, де, скажімо, на час чергової експансії кінця ХVІІ — початку ХVІІІ століття, вже за часів імперії Петра І, проживало 20 тисяч населення. Ви розумієте, що це таке, так? Розмазаний, тоненький шар по колосальних теренах, де люди могли жити сторіччями — одне село, чи якийсь хутір — і не бачити інших людей впродовж кількох поколінь", — розповідає вона.
Також цією територією пересувалися активно сторіччями кочовики — ногайські орди, які підпорядковувалися кримському хану та вели свій спосіб життя. На цих землях було досить активним козакування — тут були і українські козаки, тобто черкеси, і «русские казаки», між якими так само тривали військові сутички за якусь добич, за те, що було нагромаджено на хуторах.
Та з початком активного просування в регіон Російської імперії поруч із неприродним зумисним загарбанням земель розповсюджувалися спотворені наративи.
«Все, що надалі сформувалося в масових уявленнях всіх пізніших суспільств, маємо передусім завдячуючи імперській історіографії. Це вона створила образ цієї міфічної Новоросії, пізніше померлої, і кілька разів реанімованої; оцього імперського наративу, який розповідав про те, яку колосальну місію Російська імперія здійснила, що нарешті заселила ці регіони осілим населенням, побудувала міста і сталі села. Історіографія мовчала про те, що тут будувалися фортеці й села з кріпаками. Бачите, в її викладі це було цивілізаційним досягненням, що орди кочовиків і козаків зігнали, а установили такі „прекрасні“ імперський лад та кріпосне право». Пізніше усе це перекочувало в радянську історіографію та перетворювалося на основу під певні територіальні претензії.
Коли Лєнін у 1918 році казав: «Донбас — це район, без котрого соціалістичне будівництво залишиться простим, добрим побажанням», то був абсолютно правий, бо без донбаського вугілля це дійсно було так.
Тобто ця брехня, яка з різних причин нашаровувалася одна на іншу, і створила імідж Донбасу, який начебто заселений і освоєний переважно росіянами, що вони відіграли тут провідну демографічну та економічну роль — насправді це маячня.
З цими маніпуляціями і досі прекрасно працюють і кремлівські політтехнологи, і пропагандисти, і сам Кремль, який без кінця заявляє, що вони вирішальну роль в освоєнні цих земель відіграли, забуваючи нагадати, що прийшли сюди з мечем і вогнем, вбиваючи місцеве населення, воюючи повсякчас з державами, які також вважали, що мають права на ці землі, знищуючи ці держави — і Гетьманську Україну, і Кримське ханство, яке вони анексували, так само як Крим у 2014 році. Усе це вони забувають", — розповідає Лариса Якубова.
Пані Лариса сама родом із Донецька і з 2014 року поглибилася саме в історію регіону. Під час досліджень історії заселення Донбасу зробила для себе багато цікавих відкриттів.
«Історія заселення Донбасу дуже складна. Вона на всіх етапах змінювалася без кінця. Це єдиний регіон взагалі на теренах України, який припинив активно змінюватися в етнічному і демографічному плані лише десь у 1970 році. До цього це просто було щось абсолютно неймовірне, розумієте. Мало в світі таких регіонів, в яких динаміка так змінювалося — не просто там кожне десятиріччя, а кожні п’ять років.
Але всі ці роки етнічно переважали українці, хто б там що не казав. Тут українці все одно завжди були першою чисельно домінантною етнічною групою.", — роз’яснює вона.
Натомість росіяни, зазначає фахівчиня, існують у згенерованому поколіннями не істориків, а письменників і публіцистів міфі про Росію, в якому Україна не монтується, а Донбас існує як калька уявлень дуже сумнівних постатей.
«Перше, що росіяни мали б зробити — це взяти книжки істориків України. Особливо ті, хто перебувають на вищих і середніх державних посадах, мали б сісти з олівцем, вивчити все. Почати вивчати свою історію з вивчення історії України, потім скласти іспит з історії України. А потім уже відродити розвиток своєї історичної науки, яка їм відтворить їхню справжню історію в усій повноті».
Більше про етнонаціональну історію Донбасу можна прочитати у брошурі Лариси Якубової, яка доступна до перегляду за посиланням.
