Як ви знаєте, я обожнюю спостерігати за російським прикордонням, яке добре знаю, це Ростовська область. Знаю, бо жила за 12 км від кордону, у місті Свердловськ (Довжанськ) Луганської області. Знаю, бо часто були у Ростовській області, а мешканці Ростовської області масово приїжджали до нашого міста купити харчі, пролікуватися, купити гарні окуляри, потрапити на прийом до гарного лікаря, отримати якісні послуги стоматолога, перукаря, манікюру. Більшість родин мого екс-міста, це змішані родини. Це він народився на росії, вона народилася на Луганщині, чи, навпаки. Наприклад, 2 мої куми народилися у Ростовській області та вийшли заміж за чоловіків народжених на Луганщині. А родина ще однієї моєї куми, мати й батько, уродженці росії, приїхали на Донбас ще в 80-ті роки де побралися та народили дітей.
Тому про російське прикордоння я знаю усе. Навіть, як гірничі штреки вели з українських шахт до російських, аж поки ті не закрили та не затопили. Тому я пильно придивляюся до прикордоння, бо це маркер розвитку подій на фронті, змін суспільства та, звісно ж, інформація про пересування російської армії, яка заходить на Луганщину саме з Ростовської області.
В цьому році для комфорту пересування російської армії розширюють КПП «Гуково-Червонопартизанськ» та «Новошахтинськ-Довжанськ». До речі, задовго до перейменування Свердловська у Довжанськ, тут існував саме КПП «Довжанський», тому нова назва міста дуже швидко прижилася саме у ростовчан, а ось свердловчани так й не сприйняли історичну назву.
Але мова не про це. Мова про інше.
Часто згадую, як у 2014-му році критична більшість мешканців Луганщини голосили про мрії «пожить по-русски». В мене волосся на голові дибки стояло. Поруч же була Ростовська область, як приклад, як маркер ось цього «пожить по-русски». Їдь-дивись-роби висновки. Ні! Усі хотіли пожити по-руськи, але, як живуть виключно мешканці російської Рубльовки, а не Гуково, Новошахтинська, Новочеркаська.
Ті ж, хто був проукраїнської позиції,- а таких у місті було не багато, я знаю усіх по прізвищах, ото такий відсоток,- казали про затоплені на росії шахти, про те, що там бідують шахтарі-пенсіонери, у яких немає безкоштовного вугілля, про гидотну неякісну продукцію, особливо молочну та ковбасну, про жахливий рівень медицини, про те, що їх російські міста виглядають так само, як виглядали 10- 50 років потому.
Більшість їх підприємств виглядає так, немов це закинуті й не працюючи. У нас шахти були, як картинка. Пофарбовані, чисті, з квітниками, з гарними кафе та кав,ярнями, сучасні парковки де стояли сучасні авто шахтарів. Ні, я не кажу про усі шахти Луганщини, бо в нас самі люди часто плутали приватні копанки з державними шахтами, бо «какая разница, это же шахта», то були й занедбані, з яких вижимали останні соки. Але шахти-мільйонники, це був приклад господарського відношення до підприємства. Й це не політика власника-держави, чи орендаря-ахметова, це просто відношення людей до підприємства. Це правда. Якось так склалося. Що люди в нас ненавиділи місто, зневажливо казали «смерділовка-свердловка», але дуже любили шахти, були до них прив’язані, якось навіть відносились до підприємств, як до рідної, живої істоти. Тому везли на шахти квіти й насіння, щоб посіяти. Купляли у «нарядну», -так називали виробничі приміщення для проведення наряду перед роботою,- кондиціонери, штори, картини на стіну. Хтось може сказати, що це не правильно, що це мало робити підприємство, та й взагалі, оцей золото-блискучий донбас-стайл у кожному робочому приміщенні міг викликати посмішку, але, не про це мова, а про те, як люди відносилися до шахт. На цьому їх й піймали у 2014-му, бо коли не зайшли заклики про «Донбасс-Россия», «політичні лозунги, «назад в сссср»-на це купилося менше 5% населення- почали розносити «жахи» про те, що «у місто їдуть бандерівці-западенці, які мили підлогу у Польщі, бо роботи на західній немає, й вони заберуть наші шахти». Оце зачепило. Люди забули, що «наші» шахти, це концесія Ахметова, які він отримав від держави, що це державна власність, та кинулися захищати «свої шахти».
Болюча тема. Тому повернуся до Ростовської області. Але ще одне, бо ж почала про відношення. Так ось, коли у 90-ті в нас у місті не платили зарплату по року й більше, то шахтарі виїжджали цілими бригадами на роботу до шахт Гуково. Й несли туди нашу українську культуру, й жахалися від російської. Тобто люди були у шоці від стану шахт. Були шоковані станом обладнання, яке ще бачило сталіна та леніна. Станом захаращеності міста, шахт, вулиць. Туалетами та кафе, куди було гидко заходити. А ще тим, що люди пишалися росією взагалі, але ненавиділи своє місто, шахти, взагалі усе.
Наразі ОРДЛО звісно ж виглядає гірше ніж Ростовська область, далися ознаки керування маргиналів-колаборантів та окупація. То мешканці ОРДЛО ставлять у приклад, як гарно живуть ростовчани, а ось ростовчани ностальгують за смачними українськими продуктами, якісними ліками, сервісом, професіоналізмом. Часто у ростовських пабліках можна зустріти «когда-то мы ездили за продуктами в Свердловск, в супер-маркеты и салоны Луганска, как же было мирно и вкусно, и дешево».
У 2014-му році ростовчани не розуміли мрій мешканців українського прикордоння пожити по-руськи, але зрештою, пропаганда взяла своє, то почали підтримувати «выбор народа Донбасса за щитить себя от националистов». У 2022 році критична більшість ростовчан підтримала окупацію України, бо ж будуть гарні українські продукти, бо «хохлы умеют жить, строить, у них чисто и красиво».
Ну, а тепер до новин. 14 червня 2023 року у мешканців більшої частини Ростовської області у будинках зникло світло. Це їх не налякало, бо ж вони 20 років живуть з віяловими відключеннями, з постійними зникненнями води, з затопленими вулицями після дощу та тарганами у підвалах.
Віялові відключення тут, як й в ОРДЛО-норма життя. Їх подають під соусом «ремонт», але є графіки відключення усіх міст повулично.
От у день, коли росія відзначала день росії, мешканці Ростовської області масово писали, що у святкові дні могли б дати людям святкове світло, воду та трошки грошей.
Злякало ростовчан повідомлення про те, що світла може не бути довго, бо ж горить Новочеркаська ГРЕС. Далі соцмережі заполонили фото палаючої ГРЕС й, звісно ж, «свідків» «бавовни». Паніка наростала.
Соцмережі накрило хвилею «свідків» «бавовни», почалася паніка, бо поруч Ростовська АЕС та Цимлянське море з дамбою.
«Они могут нам ото мстить за подрав Каховской дамбы» на фоні «укропы сами все подрывают, чтобы получить евро-помощь из Европы» було дуже цікаво читати. Зрештою паніка вляглася, бо губернатор Ростовської області Голубєв повідомив наступне: «Можливою причиною пожежі на Новочеркаській ГРЕС міг стати спалах газу під час технологічних робіт на станції».
Після цього у соцмережах почалося саме цікаве. «Свідків» «бавовни» зацюкали свідки життя по-руськи.
«Я 10 лет езжу возле этой ГЭС, все эти года она выглядит, как заброшенка, понятное дело, что что-то прогнило, рухнуло, закоротило, здесь все полусгнившее».
«Какие укро-беспилотники, у нас дождь-стихийное бедствие, последствия которого ликвидируют полгода».
«Она жуткая и старая, там ничего не ремонтируется, работает, как есть, поэтому не удивительно, что загорелась, молитесь, чтобы наша АЭС не «хлопнула».
«Ростовскую АЭС берегут, она же на Турцию электричество вырабатывает, поэтому мы без Новочеркасской будем без света годами сидеть, с АЭС мощности нам не перекинут».
«Я вот смотрю на Украину, ну, разбомбили наши там все, и?…через сутки, а то и часа через 2, там все работает. Или наши бомбят только по телевизору, или хохлы реально титаны. А у нас, дождь прошел, прощай цивилизация. Если по нам 1 раз укры стрельнут, здесь будет не то что блекаут, здесь цивилизация вымрет».
«Та ладно, ну, загорелась, ну, потушат, вон патронный горел, это жесть, люди 3 дня с пола подняться боялись».
«Пожар на 6 блоке? Серьезно? Ржу! Его только отремонтировали за оулиард рублей, пожар, это вовремя. Комиссии же по приемке еще не было».
Надвечір у соцмережах пролунало офіційне: «Відкрите горіння у машинному залі між 5 та 6 енергоблоками НчДРЕС ліквідовано, о 15.05 – локалізація пожежі. У гасінні вогню на 200 квадратних метрах задіяно 71 особу та 29 одиниць техніки. У причинах пожежі знатимуться фахівці. Інформація про вибух НЕ ПІДТВЕРДЖУЄТЬСЯ. Можливою причиною фахівці називають спалах газу під час технологічних робіт на станції. В пожежі постраждали троє співробітників станції, їх госпіталізовано. Робота станції призупинена, через що в Ростовській області можуть відключати світло на невизначений термін», — повідомив глава регіону».
Світло зрештою, але не усюди. На цей час Ростовська область переведена на більш щільніший графік віялових відключень. В ОРДЛО теж саме, бо електрику вони отримують через станцію «Побєда» з Ростовської області.
У травні у Ростові під час дощу загинула вчителька, яку посеред вулиці потоком води затягло у ливньовку. На місці трагедії вчительці поставили дошку пам,яті, ливньовку так й не відлагодили.
До цього після дощу та граду, палали промислові склади, горів патронний завод, горіло нафтопереробне підприємство, а 30 травня трибуни накрили спортсменів, дітей та їх батьків, бо на «реконструкцію» стадіону витратили 800 мільйонів рублів.
На росії горить усе, де треба списати кошті за які «побудували», «відремонтували», «модернізували». А взагалі, це країна, яка ледь дихає на ладан, допрацовуючи ресурс, який був закладений попередниками.
За часів путіна його криміналізоване оточення від губернаторів до міністерств, робило вигляд, що щось будує. Крали усі. Крали усюди. Тому усьому приходить свій час. Звісно ж буде палати й падати. На росії починається час великої розрухи. Звісно ж, усе це закладалося роками, я маю на увазі, зафарбовані дирки у стелях, вкрадені на ремонт кошти, а ось руйнуватися буде швидко.
Ось цей приклад великої руйнації, я б хотіла показати не росіянам, вони з ним живуть, звиклися, вважають це нормою. А нам, українцям, щоб розуміли до чого приводить корупція, загребущі руки, які крадуть з бюджету, у країни, не тільки під час війни, а й мирного життя. Що корупція, це не тільки крадій з повноваженнями, а й крадій-робітник, чи просто крадій – змовчувач, що бачить злочин та мовчить, бо ж не на часі. Не його справа.
Ми усі громадяни своєї країни. Це наша земля. Наші підприємства, навіть, якщо це приватна власність, вони дають гроші у наш бюджет. Ми повинні зрозуміти, що красти, це страшний злочин. Бо цей злочин приводить до руйнування заводів, бюджету, армії й, частіше за все, призводить до загибелі людей чи навіть країни.
Відповідальність за свою країну-це те, що мають вивчати у школі, з чим мають зростати.
Ми повинні дивитися на цю країну-руйнівника, яка сама вже ледь жевріє, розкрадена та знищена своєю владою, та постійно мовчущим народом. Ми повинні робити висновки.
А росії, що ж, метафізичні бумеранги частіше за все б’ють фізично. Горіть собі тихенько, на вас навіть «бавовну» шкода витрачати, самі впораєтесь!
Олена Степова
