В ОРДЛО почалася підготовка до так званих «виборів». Формують «виборчі комісії», «дільниці», з’явилися «кандидати», які масово пішли у люди й понесли обіцянки нового, яскравого майбутнього.
Що саме цікаве – «законодавство» «ригспублік» забороняє проведення виборів під час війни, так само, як і законодавство росії, але, коли дюже треба, то можна.
А треба дюже, бо люди в окупації починають питати, коли «кончится этот бардак», а треба дюже, бо ж чимось необхідно людей відволікти від ситуації на фронті, росту цін та комунального колапсу. Тому в ОРДЛО за наказом кремлівських кураторів маріонетки почали гру в «вибори» та «демократію».
Самі «вибори» проведуть 8-10 вересня 2023 року, на них мешканці ОРДЛО будуть вибирати серед «єдиноросів» та «миру луганщини» «депутатів» так званої «місцевої влади», «міської ради» та «совета республіки».
Але, річ не про це. Хай роблять, що хочуть. Я дивлюся на цей фарс, як на шоу тарганів, які тимчасово захопили кухню, а в тебе під рукою були відсутні засоби реагування, бо тобі сказали, що таргани мирні істоти й більше не цікавляться твоєю кухнею. То що ж, як вже так сталося, то поки збігаєш у магазин по засоби реагування, можна подивитися й на життя членистоногих. Нехай граються у «вибори».
Я хочу вам розповісти про інше, дуже цікаве, як на мене.
Звісно ж під час агітації і зустрічей виборців з кандидатами, випливають дуже цікаві речі з життя отих самих «членистоногих», тобто мешканців ОРДЛО.
А я ж спостерігаю. Ну, по-перше, треба «кандидатів» та «депутатів» у «Миротворець» внести – оце хлопцям роботи додасться. А по-друге, цікаво, що мешканці ОРДЛО почали таки говорити про проблеми, очікування, мрії та бажання, які сформувалися в них за цей час.
От про це й поговоримо. Бо ж 9 років окупації для нас, 9 років «свободной жизни» для них, починали війну там з одними мріями, потім якось міняли, то от думаю, а дай поспостерігаю, чи може щось таки дійшло до мешканців ОРДЛО, моїх екс-земляків.
Бо ж життя у ОРДЛО, як їх послухаєш, чи почитаєш їх соцмережі, то є «Рай для обраних». Все в них є, особливо побілені бордюри. Квітнуть троянди. Усюди вєжліві люди. Усі про всіх дбають. Зовсім не має чужих, усі свої. Усі мрії здійснилися – і назад у срср, і «пожить по-русски», і «забрати та поділити». І загалом жодного нарікання на життя в ОРДЛО. Все усіх влаштовує, кого щось не влаштовує, той – ворог народу Донбасу, на підвал, чеченцям на розваги, розстріляти. То з чим будуть звертатися до «кандидатів» та чим «кандидати» будуть спокушувати «нарід Донбасу»?
Ну, спочатку було нудно. То дороги не зремонтовані, то труби протікають, то води немає, то сміття не вивозять, то пияки знахабнілі у під’їздах сцуть, то корупціонери гуманітарку по магазинах розпродають.
Більшість прохань «посприять» – так це по комунальним питанням. Місто заростає травою, усюди воші, блохи скачуть, таргани, пацюки, купи сміття. То люди просять «кандидатів» щось з цим зробити.
«Кандидати» рвуть на собі косоворотки й обіцяють всіх винних покарати, усі забаганки виконати, але, щоправда, не кажуть як. Але то таке.
Я вже думала покинути це споглядання. Але у чатік захекавшись урвалася якась розпатлана жіночка й заволала на усю ОРДЛИнію «нужно спасать наших мужчин» й почала вимагати від «кандидатів» негайної рятувальної операції.
О, – зреагувала я,- вечір перестає бути нудним, бо коменти посипалися, як воші з ліжка пересічного ординця, а також пропозиції, посилання, сайти та усе цікаве.
А там дійсно було цікаве. Виявляється «нарід Донбасу» не проти війни з Україною, але щоб усе «по закону и справедливости».
Закон і справедливість, на їх думку, має бути у тому, щоб мобілізованих чоловіків Донбасу негайно повернули з фронту, а на фронт послали ну, когось менш потрібного, наприклад, «вагнерів» чи російських військових.
На це якось нервово відреагували росіяни, які вже повністю заполонили окуповані території, і це не тільки військові, це вже якісь робітники, вчителі, економісти, комунальники, які їдуть в ОРДЛО по вєлєнію партії обживати землі дикунів. Тому у чатіку трошки нагрілося від «а пачиму это я из Нарильска должен защищать на войне незнакомых мне данбасцев».
Посперечавшись, вирішили трошки відредагувати вимоги, мовляв, хай «и наши мужчины воюют, но чтобы были сроки».
Звісно ж «кандидати» одразу пообіцяли виборцям все владнати, й встановити строки знаходження мобілізованих на фронті, тому пристрасті трошки притихли.
Що ж, зробила я висновок, нічого в ОРДЛО не змінилося, нічого нарід не зрозумів і не зробив висновки, а та сама критична більшість, яка була фундаментом війни, все ж таки зберігається в ОРДЛО, стала більш концентрованою, досі вірить росії та є фундаментом війни.
Але палка жіночка була незламна й продовжувала агітацію, щоб жінки мобілізованих вступали у її спільноту, яка має на меті – увага, цитую: «Чтобы закончилась СВО и больше не было никаких мобилизаций необходимо собрать миллион подписей истцов в ВС РФ для того, чтобы восстановить международное право, то есть границы государств по итогам 2-ой мировой войны, прописанных в ООН. Это позволит НАТО прекратить поставки вооружений и с Прибалтики они уйдут. Всё…проблема решена .Вам из депутатов кто-нибудь такой путь указывал? Нет? Значит эти депутаты получают гранты и будут дальше вас за нос водить. Но ничего не изменится в плане ротации».
Неочікувано, подумала я і продовжила спостерігати, вірніше, намагалася якось знайти логічне у нелогічному.
Мешканці ОРДЛО впевнені, що мобілізацію жителів ОРДЛО підписав путін, бо він їх президент.
Мешканці ОРДЛО впевнені, що путін не є влада на росії, а влада на росії належить народу, бо ж росія керується радою федерації, а вищий закон на росії – то верховний суд, який своїм рішенням може зупинити «сво» та відмінити мобілізацію мешканців ОРДЛО.
Ага, я прямо чую, що ви кричите після того, як оце усе прочитали – «я зараз міліцію викличу, наркомани довбані».
На жаль, усе це дійсно у головах критичної більшості мешканців ОРДЛО. Як і то, що «НАТО напало на росію й Донбас». Вже там забули, як усе починалося, вірніше, вони не пов’язують події 2014-го – як захоплював гіркін Слов’янськ, як на мітингах горлали «Донбас – росія», як «голосували» на «референдумі» за створення «республік», як створювали «народное ополчение», як вбивали тих, хто був проти росії, як вбивали за українську мову.
У їх головах «все республики должны вернуться в состав россии», «НАТО должно уйти из Прибалтики».
Рішення суду, за яке веде боротьбу якась там частина мешканців ОРДЛО, тобто збирає мільйон підписів в ОРДЛО та по росії, має «установить границы государств по итогам второй мировой войны», тобто визнати кордони срср. Ну, верховний суд росії ще й не таке може. Може й ООН посадити до в’язниці, що там того ООН.
Але зрештою я посміхнулася. Я просто пам’ятаю, яку істерику на Донбасі викликали дати та назва «отечественной войны». Згадайте олега царьова та його «волынская різня». Що-що, а історію на Донбасі знали дуже погано, тому сприймали виключно російську трактовку усіх подій.
За «Друга світова» в 2014-му теж вбивали. Бо ця назва історичної події вважалась проявом…фашизму!
А ось тепер заговорили про Другу світову. Дива!
Можна було б з усього цього дійсно посміятися, але там в ОРДЛО та на росії, реально вірять в те, що відтворив срср, відновив срср, вони отримають міжнародну підтримку та визнання й закінчать війну, бо ж усі «республіки» будуть в складі срср, а НАТО та США «підуть».
В їх головах немає нічого про окупацію росією Луганської та Донецької областей, в їх головах нова реальність «НАТО и США напали на Донбасс», це після того, як «Украина 8 лет бомбила Донбасс».
Я не знаю назви цьому феномену швидкої підміни понять, але щоб не наказала росія, це тут виконують, свято в це вірять й доповнюють симулякри своїми думками чи мріями.
Так, при поверненні цієї території з окупації нам буде набагато важче, ніж з ново окупованими територіями, які не сприймають нічого російського й продовжують визвольну боротьбу.
Стосовно появи у мріях Донбасу «Прибалтики». Це дуже важливий витік інформації. Нагадаю, що «Прибалтикою» на росії та в ОРДЛО називають країни Балтії (Естонію, Латвію та Литву).
В ОРДЛО вважають їх «оккупированными НАТО территориями», які потребують звільнення. Це все частіше обговорюють в ОРДЛО родичі мобілізованих чоловіків. Мовляв, їм це розповідають їх чоловіки з фронту, що скоро вони «пойдуть освобождать Прибалтику, а там есть что взять». Про «освобождение Прибалтики» часто пишуть й ті донбасяни, які пішли по найму воювати у «вагнер» та зараз знаходяться у Білорусі, є такі, за якими я слідкую ще з 2014- го року.
Наразі в ОРДЛО та на росії відбувається зміна наратива з «защитить русскоязычное население Донбасса» на «войну с россией ведет США и НАТО на территории Украины».
Чому росія змінює наративи та чи є загроза нападу на країни Балтії ,-ось такі враження від банального спостереження на «виборчими» перегонами в ОРДЛО.
Висновків поки немає. Щодо розширення фронту, це скоріше до військових аналітиків. Я більш спостерігаю за соціумом. Тому висновки є лише по соціуму, тобто по тому, що відбувається в ОРДЛО у голові критичної більшості. В ОРДЛО сліпо вірять росії в їх «справедливий суд», в «вибори», в те, що мобілізованих повернуть додому, в будь які наративи, які розповсюджує кремль, міняючи свою стратегію окупації та війни, а виходячи з усього, вона таки буде мінятися.
Олена Степова
