Після руйнування дамби Каховського водосховища та його обміління припинилася подача води Північно-Кримським каналом на окупований Росією півострів. Дніпровська вода повернеться в Крим лише після його повної деокупації, і на це можуть піти роки, вважають фахівці. Якою є роль цього каналу для кримського півострова, розповідаємо у статті Крим.Реалії.
13 червня речник оперативного штабу Одеської обласної військової адміністрації Сергій Братчук опублікував відеокадри поточного стану Каховського водосховища біля головної станції Північно-Кримського каналу. Наразі водосховище помітно обміліло, оголилися величезні ділянки дна. На відео для порівняння можна побачити, як це місце виглядало в березні 2023 року.
Тепер цілком очевидно, що вода до Північно-Кримського каналу не надходитиме.
Руйнування греблі та наслідки для Криму
Прорив греблі Каховського водосховища стався у ніч проти 6 червня. Мільйони кубометрів дніпровської води рушили вниз за течією, затоплюючи території, більше за площеюу за деякі малі європейські країни. Саме водосховище при цьому почало стрімко міліти.
Зараз вода вже потроху відходить з підтоплених територій Херсонської області, а річка Дніпро скоро повернеться у своє старе русло, яким текла до будівництва Каховського водосховища.
Російські окупанти вже усвідомили, що і з Криму їм доведеться тікати
Володимир Зеленський
Знищення Каховського водосховища свідчить про розуміння армії РФ того факту, що їй доведеться тікати з Криму, заявив президент України Володимир Зеленський у вечірньому відеозверненні 6 червня.
«Той факт, що Росія свідомо знищила Каховське водосховище, критично важливе, зокрема, для забезпечення водою Криму, свідчить про те, що російські окупанти вже усвідомили, що і з Криму їм доведеться тікати», – зазначив президент України.
Внаслідок підриву Каховської ГЕС постачання води в Крим найближчим часом стане неможливим, заявив секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов.
«Той акт, який вчинила Росія, найближчим часом унеможливить постачання води в Крим від слова зовсім», – сказав він в ефірі українського національного телемарафону.
За словами Данілова, «найближчі три, п'ять, десять років, доти, поки не буде відбудовано цю греблю», постачання води в Крим буде просто фізично неможливе.
Російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) заявив 8 червня, що обміління Північно-Кримського каналу через руйнування греблі Каховської ГЕС у Херсонській області призведе до загибелі посівів рису в Криму на площі 3,2 тис. га.
Під удар потрапляє рисове господарство, 3,2 тис. гектарів
Сергій Аксьонов
«Рівень (води – КР) не падає, поки не йде, але очікується, що канал обміліє з часом. Ми вживаємо заходів, щоб зменшити відхід води. У цьому випадку Криму нічого не загрожує щодо забезпечення водою. Єдине, що у нас під удар потрапляє рисове господарство, 3,2 тис. га, якщо не помиляюся, – висаджено рису», – повідомив Аксьонов у своєму телеграм-каналі.
За його словами, російська влада зможе вирішити питання подачі води до Північно-Кримського каналу за допомогою насосів, проте здійснити це їм заважає «питання безпеки»: «Можливість подачі води до Північно-Кримського каналу залишається досить простою. Щойно питання безпеки колеги там вирішать, відповідно, встановлення насосів на річці Дніпро та подання обсягами до 40 куб. м за секунду до Північно-Кримського каналу дозволить нам забезпечити повністю меліорацію».
При цьому віце-прем’єр Росії Марат Хуснуллін заявив, що руйнація Каховської ГЕС не вплине на водопостачання Криму. Він стверджує, що запасів прісної води на півострові вистачить на 500 днів.
«Ситуація, що склалася внаслідок руйнування конструкцій Каховської ГЕС, не вплине на водопостачання Криму... Наразі всі водосховища у Криму наповнені. Запасів прісної води вистачить щонайменше на 500 днів», – сказав він.
Проте російські чиновники не згадують, що Північно-Кримський канал постачав водою, зокрема підприємства хімічної промисловості в Красноперекопську – содовий і бромний заводи, а також завод «Кримський титан» в Армянську. Експерти зазначали раніше, що в цьому районі назріває екологічна катастрофа.
Страждати від проблем із водопостачанням через руйнування Каховської ГЕС та розлив водосховища у найближчій перспективі будуть чотири області України, а в Крим вода не надходитиме як мінімум рік, заявив 12 червня генеральний директор компанії «Укргідроенерго» Ігор Сирота в ефірі Радіо Свобода.
Щонайменше рік вода в Крим не надходитиме
Ігор Сирота
«У Крим водопостачання не відбувається, бо вже в Каховському водосховищі набагато нижчий рівень води, ніж потрібен для того, щоб йти Кримським каналом. Тому, швидше за все, щонайменше рік вода в Крим не надходитиме. За умови нашої деокупації, ми теж не зможемо їх забезпечити спочатку водою. Тому що ми знаємо, що нижче 12,70 метрів (це ми називали так званою мертвою зоною) вже огорожі не працюють», – сказав Сирота.
За словами ексочільника Рескомітету водогосподарського будівництва та зрошуваного землеробства Криму Олександра Лієва, ситуація з обміління водосховища може призвести до незворотних наслідків – повного припинення водозабезпечення Криму Північно-Кримським каналом.
«Крим більше не забезпечуватиметься водою з Дніпра, оскільки тепер завдано непоправної шкоди головній споруді Північно-Кримського каналу. Цьому передувала руйнація росіянами у 2022 році головної помпової станції Каховського водосховища, яка перекачувала воду до меліоративних споруд півдня України. Сама вода з Дніпра до гідротехнічних споруд йти не може. Відновлення неможливе», – вважає Олександр Лієв.
На його думку, для забезпечення Криму водою знадобиться новий доровартісний проєкт та роки на його реалізацію.
https://ru.krymr.com/a/32453211.html
Про неможливість забезпечення Криму дніпровською водою без Каховського водосховища говорить і директор Інституту водних проблем та меліорації Національної Академії аграрних наук України Михайло Яцюк. Регіон залишиться без дніпровської води доти, поки вона не підніметься до рівня, який був у Каховському водосховищі до руйнування греблі ГЕС, зазначає він.
«Пов’язано це з тим, що робота головної споруди Північно-Кримського каналу повністю прив'язана до рівня води у водосховищі. Таким чином, коли водосховище буде повністю спущене, надходження води до Північно-Кримського каналу буде неможливим», – сказав він в інтерв'ю Радіо Свобода.
Для наповнення Каховського водосховища, за словами експерта, знадобляться роки.
За оцінками української влади, на будівництво нової ГЕС піде п'ять років роботи у щоденному та цілодобовому режимі. Вартість проєкту – приблизно 1 млрд доларів.
Північно-Кримський канал та його роль для півострова
Греблю Каховської ГЕС збудували на початку 1950-х, заповнення водосховища відбувалося у 1955-56 роках. Водосховище площею близько 2 тис. квадратних кілометрів стало найбільшим у світі на той момент і дало гігантський поштовх розвитку промисловості та сільського господарства у регіоні.
Каховське водосховище – основне джерело водопостачання Півдня України. З нього вода подається до Північно-Кримського, Каховського, каналу Дніпро – Кривий Ріг, Верхньорогачинського каналу, а також до систем водопостачання рудників, підприємств, міст і селищ Нікополь-марганцевського промислового комплексу, до низки дрібних зрошувальних систем прибережних районів трьох областей. Загальний відбір води з водосховища лише для великих каналів становить 900 кубічних метрів за секунду.
https://ru.krymr.com/a/video-severokrymskiy-kanal-prisoedinil-krym-k-ukraine/30033772.html
Північно-Кримський канал (ПКК) будували з 1961 до 1971 року, його довжина становить 402,6 км. Середньорічний стік становив 380 м куб/с, із цього обсягу зазвичай 60-80 м куб/с йшло на сільськогосподарські потреби південного заходу Херсонської області, 300-320 м куб/с – у Крим.
До 80% дніпровської води ПКК, що надходила в Крим, використовувалося для потреб сільського господарства, з них 60% – на забезпечення вирощування рису; близько 20% дніпровської води подавалося у водосховища – джерела централізованого господарсько-питного водопостачання міст і сільських населених пунктів Криму.
Після будівництва каналу розквітли раніше маловодні північ і схід Криму, зросло виробництво сільськогосподарської продукції, почало розвиватися промислове ставкове рибництво. До 2013 року Північно-Кримський канал забезпечував півострову 80-87% обсягу забору води.
Після анексії Росією у 2014 році українського півострова подачу води з Дніпра було перекрито на материковій Україні за допомогою побудованої тимчасової дамби на ПКК.
Російська влада Криму всі роки після анексії намагалася вирішити водну проблему. Так, частина ПКК використовувалася для перекидання з гірських водосховищ Білогірського району до східної частини Криму.
Також у всьому півострові активно бурили свердловини, намагаючись знайти альтернативні джерела водопостачання. Однак, за даними вчених, достатніх запасів прісної води в підземних горизонтах немає, а активне її викачування може призвести до засолювання ґрунту.
Один раз на 10-11 років у Криму випадає посушливий рік. Таким нещодавно став 2020-й. Через малу кількість опадів в осінньо-зимовий період гірських стоків було недостатньо для поповнення запасів води в кримських водосховищах. Зазвичай у таких випадках використовували дніпровську воду, за СРСР навіть було збудовано водопровід великого діаметра від відгалуження РКК до Чорноріченського водосховища, що постачає Севастополь.
Підконтрольні Кремлю кримські чиновники кинулися шукати альтернативи каналу. Спочатку було заявлено про опріснення вод Чорного моря. Однак опріснювальні технології – недешеві, до того ж у Росії їх немає, а жодна країна через санкції з державою-агресором ними не поділиться.
Був ще й фінансовий аспект – для будівництва на території Криму достатньої кількості установок для опріснення води Росії довелося б витратити близько 25-30% свого військового бюджету.
Частково вирішити проблему вдалося лише для Сімферополя, для його водозабезпечення російські військові будівельники проклали тимчасовий водогін від Бештерек-Зуйського водозабору до столиці Криму.
Ківшовий водозабір для збирання паводкових вод річки Бельбек був збудований під Севастополем. Навесні за допомогою цієї споруди частину річкових вод перекидають у Чорноріченське водосховище.
Але й ці споруди водну проблему Криму загалом не вирішують – у посушливі роки півострову так само не вистачатиме цілющої вологи для всіх, а у звичайні роки – для сільського господарства, розповідав 2020 року Олександр Лієв.
«Є дві проблеми. Перша – це питна. Питні потреби у Криму можна забезпечити власними джерелами. Загалом питні потреби Криму – це приблизно 200-250 млн кубічних метрів води. А власний дебет води в Криму, тобто власна кількість води, яку Крим може генерувати щорічно, – приблизно 350 млн кубів води. Тобто води у Криму достатньо для питних потреб. Такого, щоб люди вмирали від спраги, не буде.
Вода Дніпра буде лише у тому випадку, коли тема анексії Криму буде вичерпана
Олександр Лієв
А от щодо господарських потреб – вони перевищують мільярд. І цей мільярд не може взятися нізвідки, окрім як із Північно-Кримського каналу чи з опріснення моря. Опріснення води – це дуже енергоємний дорогий процес. Російські технології в цьому плані вкрай нераціональні, а світові технології просто не можуть прийти в Крим через санкції. Таким чином залишається лише вода Дніпра. А вода Дніпра, як відомо, буде лише у тому випадку, коли тема анексії Криму буде вичерпана», – говорив колишній міністр уряду АРК.
У грудні 2020 року президент Росії Володимир Путін сказав, що запаси прісної води є в прилеглих до Криму акваторіях під Азовським морем. Навесні 2021 року розпочалася розвідка запасів прісної води під Азовським морем.
У листопаді 2021 року віце-прем'єр Росії Марат Хуснуллін повідомив, що вода, проби якої були взяті під Азовським морем, виявилася прісною та придатною для пиття, а сумарні обсяги її запасів будуть відомі наступного року.
24 лютого 2022 року, після захоплення російськими військовими частини Херсонської області, тимчасова дамба, що перекривала Північно-Кримський канал, була підірвана, і дніпровська вода знову потекла каналом у Крим.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
Водопостачання Криму
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням в Криму стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
З кінця серпня графіки подачі води були запроваджені в Сімферополі, а також у Сімферопольському і Бахчисарайському районах. Пізніше це торкнулося Білогірська і Білогірського району та частково Алушти.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксенов не виключив, що Росія може визнати надзвичайною ситуацію з водопостачанням Криму. Він також стверджував, що 2020 рік став найбільш посушливим за 150 років спостережень.
Влада Росії виділила мільярди рублів на будівництво нових водогонів, водозаборів і на буріння свердловин.
Моніторингова місія ООН в Україні наполягає, що, згідно з міжнародним правом, Росія несе повну відповідальність за забезпечення населення Криму водою.
Офіційний Київ стверджує, що постачання води на півострів через Північно-Кримський канал відновиться тільки після деокупації Криму.
Водопостачання Севастополя
Україна забезпечувала до 85% потреб Криму та Севастополя в прісній воді через Північно-Кримський канал, що з'єднує головне русло Дніпра з півостровом. Після анексії Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили.
Запаси води в Криму поповнюють з водосховищ природного стоку і підземних джерел. За заявами екологів, регулярне використання води з підземних джерел призвело до засолення ґрунту на півострові.
У 2020 році ситуація з водопостачанням у Севастополі стала критичною. Невелика кількість опадів і малосніжна зима призвели до посухи, стверджують кримські вчені.
Наприкінці серпня російська влада Севастополя повідомила, що в Чорноріченському водосховищі, яке забезпечує місто водою, залишилося 22 млн 500 тисяч кубометрів води, що становить приблизно третю частину від загального обсягу.
У жовтні влада оголосила режим підвищеної готовності через дефіцит води, а голова уряду Севастополя Михайло Развожаєв повідомив, що води місту вистачить ще на три місяці. Щоб вирішити проблему вододефіциту, влада планує побудувати трубопровід для перекидання води з Кадиковського кар'єра, з озера біля гори Гасфорта і звести водозабір на річці Бельбек. Уряд Росії вже виділив на ці проєкти кілька мільярдів рублів.
