Українські військові проводять операції на території анексованого Криму та захоплених Росією українських об'єктів. Наразі це виглядає як вилазки без постійного закріплення на зонах, що цікавлять ЗСУ. Але результати, на думку військових експертів, є масштабними. Де на Кримському півострові побували українські сили та навіщо це потрібно, розповідаємо у матеріалі Крим.Реалії.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну теза про повернення Криму під контроль Києва все частіше і впевненіше лунає як в українському інформаційному просторі, так і в міжнародних медіа.
Сам Крим більше року є прифронтовим регіоном, куди регулярно прилітають безпілотники та ракети. ЗСУ весь цей час віддалено б'ють по російських військових базах на Кримському півострові. Але із серпня ситуація змінилася. Українські сили вже проводять наземні висадки в Криму та морські операції біля його берегів, дедалі більше руйнуючи російський міф про півострів як «неприступну фортецю».
Український десант на заході Криму
24 серпня у районі села Маяк на мисі Тарханкут висаджувався десант ЗСУ, стверджують в українській розвідці. Там відбувся бій за участі плавзасобів та авіації, зазначають у відомстві.
Мис Тарханкут у західній частині Кримського півострова
У Маяку російські військові розташували свою базу третього радіотехнічного полку Повітряно-космічних сил РФ.
Російські засоби радіотехнічної розвідки встановлені і в інших регіонах Західного Криму. Вони часто потрапляли у кадр на фото туристів.
Російські РЛК «Небо-М» і РЛС «Каста-2Е2» на мисі Тарханкут, Крим, 2016 рік
Російська влада про подію публічно не заявляла. За інформацією російського телеграм-каналу «SHOT», у районі Тарханкутського мису чули стрілянину та оголошували план «Фортеця», що регулює дії силовиків під час військової загрози.
Представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов заявив, що «всі поставлені цілі (при висадці десанту на мисі Тарханкуті – КР) було досягнуто», а «комплекс заходів триває».
25 серпня у ГУР Міноборони України також повідомили про повторну висадку українського десанту в населеному пункті Новоозерне під Євпаторією.
Ці операції стали можливими, незважаючи на те, що саме західне узбережжя Криму російська армія укріплювала військовими спорудами кілька місяців.
«Зуби дракона» на узбережжі Криму, 15 грудня 2022 року. Фото ГУР Міноборони України
Побоюючись українського десанту, на узбережжі Західного Криму рили окопи та встановлювали «зуби дракона», поховавши курортний сезон у низці регіонів.
Повернення «вишок Бойка»
У вересні в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України заявили про повернення під контроль України всіх чотирьох «вишок Бойка» – самопідйомних нафтогазовидобувних бурових платформ «Чорноморнафтогазу» в Чорному морі.
Самопідйомна бурова установка «Чорноморнафтогазу» «Петро Годованець», 2012 рік
Український спецназ зміг захопити запас вертолітних боєприпасів на кшталт НАР (некерованих авіаційних ракет), а також РЛС «Нева», що відстежує рух суден у Чорному морі, повідомили у відомстві.
У ГУР МОУ показали відео своєї операції в Чорному морі – зокрема шлях розвідників-спецназівців по штормовій акваторії на гумових човнах, зачистку об'єктів і демонтаж засобів розвідки Росії, а також зіткнення з російською авіацією та евакуацію побратима, який опинився за бортом.
Російська влада та військові про це не повідомляють і на інформацію української розвідки не відреагували.
За словами речника Військово-морських сил ЗСУ Дмитра Плетенчука, берегові ракетно-артилерійські війська Військово-морських сил ЗСУ понад рік повністю контролюють частину Чорного моря, де встановлені «вишки Бойка», а російські військові кораблі перестали туди заходити після того, як було вражено їхній корабель «Василий Бех».
Президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар заявляє, що повернення вишок під контроль України дозволило прибрати «російські вуха та очі» з північно-західного сектора Чорного моря.
Ліквідація цих зайвих «очей» і «вух» Росії означає зменшення її розвідувальних можливостей
Михайло Гончар
«Це масштабна перемога для України. Тому що «вишки Бойка» використовувалися Росією у військових цілях, починаючи з 2017 року. Встановивши там РЛС «Нева», Росія взяла під контроль морський і повітряний простір у секторі між Кримом та Одеською областю. 2022 року туди додали різне обладнання типу РЕБ, ретранслятори зв'язку для флоту та використали бурові установки для складування боєприпасів для російських диверсійно-розвідувальних груп, які діяли на українському узбережжі. Ліквідація цих зайвих «очей» і «вух» Росії означає зменшення її розвідувальних можливостей. Це не означає, що російське угруповання у Криму більше нічого не бачить і не чує. Але це вже не постійний моніторинг 24 години на добу, сім днів на тиждень», – пояснив Крим.Реалії Михайло Гончар.
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»
Експерт не виключає, що Росія може спробувати повернути «вишки Бойка» під свій контроль, знову встановивши там своє розвідувальне обладнання. Але в такому разі воно «проіснує недовго», оскільки перебуває у полі зору ЗСУ, зазначає Михайло Гончар.
Партизанські акції
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Криму почали діяти рухи спротиву російській агресії «Жовта Стрічка» та «Атеш» (у перекладі з кримськотатарської – вогонь). Вони беруть на себе відповідальність за підриви залізничного полотна у Криму, знищення Z-символіки та розклеювання на півострові проукраїнських листівок.
Активісти руху «Жовта Стрічка» поширили проукраїнські листівки у Севастополі, 22 лютого 2023 року
Учасники руху також вигадали партизанський флешмоб, у межах якого закликають «залишати сюрпризи» на трасі М14 у вигляді шипів, скла, цвяхів, саморізів та розлитої олії для росіян, які їздять до Криму «сухопутним коридором» через окуповане Росією азовське узбережжя.
Люди ризикують, вони розуміють: що вони роблять, заради чого це роблять
Кирило Буданов
«Ми з ними «співпрацюємо», заявив в інтерв'ю Крим.Реалії начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов, говорячи про партизанські рухи на Кримському півострові.
«Ці рухи, які зароджуються, не є такими потужними, як би хотілося. Але це чудово, що вони є – це найголовніше, що вони є… Люди ризикують, вони розуміють: що вони роблять, заради чого це роблять», – сказав він.
Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України
«Підготовка до деокупації Криму»
Усі військові операції, що проводяться ЗСУ у Криму, слід розглядати через призму морської стратегії України, каже керівник Центру військово-правових досліджень (Україна) Олександр Мусієнко.
«Згідно з цією стратегією, є дві головні мети, які мають бути досягнуті: встановлення панування українських сил у північно-західній частині акваторії Чорного моря та зменшення можливостей для отримання російськими військами тилового забезпечення озброєнням, боєприпасами та снарядами з окупованого Криму. У межах цього і реалізовуються різні типи операцій та спеціальних заходів», – повідомив він Крим.Реалії.
Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень (Україна)
Стратегічну користь від цих операцій можна буде оцінити у майбутньому, вважає експерт.
Це може бути цілий комплекс заходів щодо розвідки, проникнення диверсійно-розвідувальних груп та агентури
Олександр Мусієнко
«Може здаватися, що немає ефекту від того, що українські сили заходять на територію Криму та одразу зникають звідти. Але це не так. Тому що ми не знаємо, які завдання могли виконувати українські військові, окрім висадки на кримському узбережжі. Це може бути цілий комплекс заходів щодо розвідки, проникнення диверсійно-розвідувальних груп та агентури, яка може залишатися в Криму та надавати інформацію, коригувати вогонь, забезпечувати можливості для проведення інших операцій», – вважає Олександр Мусієнко.
Всі ці заходи, на його думку, мають підготовчий характер до деокупації Кримського півострова.
Попередження про міни у Криму, 15 грудня 2022 року. Фото ГУР Міноборони України
Влада України заявляє про намір деокупувати Крим під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Російська влада вважає Крим «невід'ємною частиною Росії» та обіцяє «належну відповідь» за «будь-які претензії» на неї.
Підконтрольний Кремлю глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) стверджує, що на півострові сформовано оборону та фортифікацію, тому Україна не зможе його деокупувати.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
