За інформацією зоозахисників і місцевих, у клубі заживо згоріли від 10 до 20 коней.
В останньому відео, яке опублікували на сторінці кінно-спортивного клубу (КСК) «Віртуоз» 19 березня, команда клубу повідомила: через напад рашистів у коней в стайнях немає світла, води й тепла. У відео дівчата просили допомоги — «якщо не їжі для тварин, то хоча б грошей».
«Вони краще вмруть тут моїми, ніж я комусь їх віддам»
Павло Дебеда / фото: ТГ-канал "Северодонек Восток"
Як відомо, у Павла Дебеди були три власні коневози, завдяки яким він міг врятувати життя коней. Але ще на початку наступу він погрожував звинуватити українців у мародерстві й відмовився рятувати тварин з-під обстрілів. За наявною інформацією, якби він погодився на евакуацію коней, вони лишилися б живі — у коневозах було місце для 17 тварин.
Жителька селища поблизу Метьолкіного Олеся розповідає журналістам «Вчасно», що ще на початку війни пропонувала за власний кошт вивезти тварин у безпечне місце. Але відповідь власника КСК була категоричною — «краще вони вмруть там, аніж я їх віддам».
«З перших днів війни Павло Дебеда поїхав у Старобільськ зі словами, що його все влаштовує — бо він чекав приходу окупантів. Сказав, що повернеться, коли вони прийдуть сюди, а коней залишив тут. Ми — я й кілька дівчат, які займалися у клубі — хотіли вивезти коней у безпечне місце. І на ці слова він сказав, що дозволу не дасть, це його коні. Пригрозив, що звернеться в поліцію й звинуватить нас у мародерстві. А поруч блокпост був, і фактично ж ми прийшли на його територію....
Тоді він і сказав: нехай краще коні вмруть, ніж він їх комусь віддасть», — розповідає Олеся.
Як зауважує жінка, причина такої відмови — у проросійських поглядах і впертості власника клубу. Павло Дебеда не приховував «рашистського настрою» вже кілька років поспіль і виїхав в окупований Старобільськ тільки для того, щоб дочекатися приходу окупантів.
«На той момент люди зібрали гроші на евакуацію коней, перераховували їх на картку його дружини. В сумі вийшло більше 80 тисяч гривень, які вони просто привласнили. Звісно, що коней ніхто тоді не вивіз. Лише кількох, ще на початку, він забрав. Але більшість стояла у стійлах. Більше того — кінники, які приїжджали до коней, оплачували корм. Тому що він не залишив тваринам навіть корму», — пригадує Олеся.
У жінки також є свої коні, які перебували на території кінно-спортивного клубу, і їх вона евакуювала в той момент, коли Донбас почали бомбити з гелікоптерів. І коли вона забирала своїх тварин, випустила на волю ще сімох — аби у тих хоча б з'явилася можливість вижити.
«Я в момент, коли нас обстрілювали, розкидувала сіно по території й випустила на вулицю сімох коней. На волі в них було більше шансів вижити, ніж у закритих стійлах.
Після обстрілу з'ясувалося, що один кінь зник безвісти. Але є надія, що його прихистили люди з навколишніх сіл», — каже Олеся.
Шлейф «коневбивці»: легше вбити, ніж лікувати
Олеся в розмові з журналістами пригадує, що за Павлом Дебедою вже були помічені байдужість і жорстокість відносно тварин.
«У "Віртуозі" я з дитиною займалася п'ять років. І колись трапилася така ситуація, що одному з коней зробили в суглоб щеплення з неправильним складом. У результаті суглоб загноївся й коня хотіли приспати. Я втрутилася і сказала, що вилікую його. Тоді мені відповіли: якщо вдасться — мені коня й віддадуть. Я за свої гроші вилікувала його, щоправда, не оформляла все це документально. І коли тварина була здорова, мені просто відмовилися її віддавати. Але я не стала сперечатися, просто була рада, що кінь лишився живий. Тоді мені сказали, що "я заберу коня тільки для того, щоб його поховать". І цей кінь, якого я вилікувала й дуже сильно любила, загинув у вогні з усіма іншими», — розповідає Олеся.
Олена, мешканка Сєвєродонецька, додає: окрім проросійських поглядів, власника клубу, Павла Дебеду, неодноразово помічали й звинувачували у жорстокому поводженні з тваринами.
А один із підписників місцевого телеграм-каналу повідомив, що Павло Дебеда труїв коней на змаганнях спеціальною отрутою.
Неодноразово Павла Дебеду помічали в окупованому Сватовому й інколи — у Боровеньках. Туди він виїхав, покинувши зачинених тварин у кінному клубі, який розташований у Метьолкіному. Жодних заяв щодо евакуації чи страшної смерті тварин він так і не опублікував.
