Росія активно використовувала територію Кримського півострова для повномасштабного вторгнення в Україну. У результаті за короткий час експерти почали називати прифронтовим регіоном і сам Крим. Те, яким став головний підсумок цього року для півострова, ведучий Сергій Мокрушин обговорив в ефірі Радіо Крим.Реалії з кримською політологинею Євгенією Горюновою, українським військовим експертом, керівником військових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павлом Лакійчуком та головою Кримської правозахисної групи Ольгою Скрипник.
«Кримчани зрозуміли, що таке війна»
– Євгеніє, давайте одразу звернемося до подій 2014 року, що стали зачином до повномасштабної війни РФ проти України, під час якої відбувається ця бесіда. Росія, захоплюючи Крим у 2014 році, роздавала кримчанам обіцянку миру та стабільності. А що ж вона дала насправді?
– У результаті Росія привела у Крим війну. Тепер кримчани зрозуміли, що таке війна. Тому що у 2014 році Крим захопили практично без спротиву, хоч і були жертви. Через певну слабкість української держави, політичну кризу, небажання Заходу втручатися в ці події Росія фактично отримала карт-бланш і окупувала Крим.
Сьогодні кримчани розуміють, що вони – в епіцентрі подій, і це лише початок
Євгенія Горюнова
Через 8 років Росія розпочала повномасштабну війну проти України, і Крим у цій війні виступає окремим фронтом. Якщо у лютому-квітні Крим був прифронтовим регіоном, після цього він стає фронтовою територією. Українська армія дістає до Криму.
І сьогодні кримчани розуміють, що вони – в епіцентрі подій, і це лише початок. Наступний рік буде для них ще складнішим, бо українська армія заходитиме у Крим – з усіма наслідками, що з цього випливають.
Обіцянки Росії врятувати Крим, не допустити війни, і водночас мілітаризація Криму протягом восьми років… Якщо рушницю повісили, вона вистрілить. Ось 2022 року вона і вистрілила.
Євгенія Горюнова, кримська політологиня
– Як російська влада пояснює те, що відбувається, кримчанам і жителям сусідньої Росії? Чи можна окреслити генеральну лінію комунікації?
– Генеральна лінія одна: у Києві фашисти, тож їх треба знищити, захопити Україну і таким чином урятувати весь світ.
– Ми запрошуємо до розмови Павла Лакійчука. Коли повномасштабне вторгнення починалося, анексований Крим був дещо іншим. Він був плацдармом для нападу з першого дня вторгнення, але перші вибухи на півострові почали лунати вже ближче до кінця літа. Як можна охарактеризувати те, що сталося?
Коли почалося широкомасштабне вторгнення росіян в Україну, зокрема з території Криму, багато кримчан розплющили очі
Павло Лакійчук
– У 2014 році ні для кого не було секретом, що «зелені чоловічки» – це військовослужбовці РФ. І коли я запитував у жителів Криму, багато хто з них говорили: «Знаєш, зате у нас не буде війни. На Донбасі війна, хай буде в них, а в нас буде все гаразд. Крим виходить за дужки».
Але минуло 8 років. І коли почалося широкомасштабне вторгнення росіян в Україну, зокрема з території Криму, багато кримчан розплющили очі. Вони зрозуміли, що уникнути війни не вдасться. Якщо Росія хоче війни, страждатимуть усі.
Павло Лакійчук, військовий експерт, керівник проєктів із безпеки Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»
– Євгеніє, чи згодні ви з Павлом?
Сьогодні всі бачать, що жодного захисту від Росії немає
Євгенія Горюнова
– Я погоджуюся з Павлом: у Криму сподівалися, що після окупації сильна Росія захистить. Але сьогодні усі бачать, що жодного захисту від Росії немає. Більше того, українська армія завдає ударів на території самої Росії. Якщо за 750 кілометрів від кордону можна завдати удару по аеродрому, то питання безпеки для Криму взагалі підвішене в повітрі. Кримчани вже чують вибухи, інспектують бомбосховища та розуміють, що вони абсолютно не захищені.
«Активність вогневого впливу по Криму зростатиме»
– Павле, наскільки успіхи ЗСУ дозволяють чи не дозволяють російській армії надалі використовувати Крим як плацдарм для завдання, зокрема й ракетних ударів, у тому числі й по материковій Україні?
– За цей період росіяни в Криму сформували величезне за чисельністю та завданнями угруповання військ. Коли ми раніше говорили про стратегічну роль Криму, наші севастопольські експерти стверджували, що насправді це міф, що роль Кримського півострова в Чорному морі є стратегічною – вона стратегічна лише для наступу на Україну. І це сталося.
Те, що ЗСУ рано чи пізно почнуть завдавати ударів углиб угруповань супротивника, зокрема на Кримському півострові – було зрозуміло. Такою є логіка оборони. Судячи з того, як це розвивається, це триватиме.
Активність вогневого впливу на військові об'єкти у Криму зростатиме
Павло Лакійчук
Що ми маємо? Аеродроми Кримського півострова – Саки, Бельбек, Гвардійське – значною мірою вже не є безпечними гаванями для російської авіації. Те саме стосується і севастопольської військово-морської бази, де вважалося, що вона є надійним укриттям для окупаційних сил, для окупаційного флоту. Збройні сили України довели, що це не так.
У міру розвитку бойових дій на півдні нашої країни активність вогневого впливу на військові об'єкти у Криму зростатиме.
Дим від вибухів на військовому аеродромі в селищі Новофедорівка поблизу міста Саки в окупованому Криму, 9 серпня 2022 року
– Ми продовжимо розмову з Ольгою Скрипник. 2022 року в Криму з'явилася нова категорія справ – це справи антивоєнних активістів, яких карають за «дискредитацію російської армії». Яка статистика на кінець 2022 року та яка тенденція у таких покараннях?
Ольга Скрипник, голова Кримської правозахисної групи
– Це нові статті, що з'явилися у березні як реакція Путіна на повномасштабне вторгнення. Це кримінальна стаття про «дискредитацію російської армії» та адміністративна стаття.
Кримінальна не настільки поширена у Криму через те, що активістів переслідують за іншими кримінальними статтями, і ця практика склалася вже давно. Наприклад, Богдана Зізу, який точно організував протест і навіть під час судових засідань продовжує заявляти, що це його антивоєнна акція, а судять же його за іншою статтею – за терористичною.
Притягають за що найчастіше? За українські пісні, за слоган «Слава Україні!», за пости «Ні війні» чи «Я за мир»
Ольга Скрипник
А ось в адміністративному плані вона дуже поширена. Ми перший кейс зафіксували ще 11 березня. Тоді жінку за табличку «Ні війні!» оштрафували за цією статтею. На початок грудня ми задокументували понад 150 кейсів за цією адміністративною статтею. Вона є абсолютно абсурдною, тому що ми читали рішення так званих кримських суддів. Грубо кажучи, достатньо просто війну назвати війною, і це вже є підставою для притягнення до відповідальності.
Притягають за що найчастіше? За українські пісні, за слоган «Слава Україні!», за пости «Ні війні» чи «Я за мир». Серед таких кримчан є й учителі, які намагалися сказати правду в школі про те, що напала РФ, а не Україна. І є окремі справи, коли таких учителів звільняли з роботи.
Окупаційна влада чудово знає, що кримчани чекають на ЗСУ, і тому навіть українські пісні так званими суддями розписані як екстремістські.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
