Населення Сходу України, а також прикордонних російських міст визнавало владу саме українських гетьманів.
Фортеця «Домаха-Кальміус» / один із фрагментів однойменної діорами
Сторожові пункти, караули, зимівники та хутори запорозьких козаків, а також слободи та «займанщини» селян з України стали основою для творення протягом кінця XVIII — першої половини ХІХ сторіч низки сіл, селищ, містечок і міст, які у переважній більшості існують й до сьогодні у межах Донеччини та Луганщини. Про це в інтерв'ю «Вчасно» розповів доктор історичних наук, директор Науково-дослідного інституту козацтва Тарас Чухліб.
«На місці українських козацьких поселень Олександрівка та Крутогорівка стоїть місто Донецьк, яке зараз, на жаль, тимчасове окуповане. Колишні козацькі зимівники Кам’яний Брід, Красний Яр та хутір Вергунка були основою для виникнення Луганська, козацький зимівник Лисичий Байрак дав назву сучасному Лисичанську на Луганщині. На місці старовинної козацької фортеці Домаха, або її інша назва Кальміуська Слобода, постав незламний Маріуполь, а українське козацьке містечко Тор сприяло виникненню міста Слов’янськ», — розповідає фахівець.
Також, за словами пана Тараса, українцями засновано багато населених пунктів у межах Луганщини — це Зимогір'я, Кремінна, Ровеньки, Сватове та Старобільськ, а в Донецькій області — Авдіївка, Бахмут, Горлівка, Дружківка, Лиман, Красногорівка, Макіївка, Мар'їнка, Миколаївка, Селидове та Сіверськ.
«Ба більше, я Вам скажу, що багато українців проживало у таких тогочасних російських містах і містечках як Білгород, Єлець, Єфремов, Курськ, Вороніж, Кроми, Козлов, Лівни, Михайлів, Оскол, Ольшанськ, Орел. Росіяни сприймали українців як іноземців та називали українських поселенців „черкасами“, „іноземними черкасами“, а пізніше — „малоросіянами“», — зазначає історик.
Населення Донеччини та Луганщини, а також прикордонних російських міст визнавало владу саме українських гетьманів. До прикладу, у 1668 році жителі містечка Маяки (сучасне село Маяки біля Слов’янська — ред.) організували збройний загін та взяли участь у антиросійському повстанні гетьмана Івана Брюховецького.
При цьому одним із найяскравіших свідчень того, що нинішні мешканці Донеччини й Луганщини дійсно являються нащадками козаків, є «успадковані» прізвища.
«Багато жителів Донецької й Луганської областей мають прізвища, які їм передали у спадок українські козаки — Береговий, Бойко, Забирко, Засядько, Куций, Коваленко, Левченко Лановий, Малий, Невпряга, Непийпиво, Онопко, Петренко, Порохня, Смирний, Сторчоус, Сорока, Нагнибіда, Моторний, Рибак, Рудько, Чалий, Череда, Чорний, Щербатий, Щербина, Якименко, Яковенко та багато-багато інших», — додає Тарас Чухліб.
