Вулиця Семена Палія знаходиться у Пересипському (раніше Суворовському) районі та проходить від Південної дороги до вулиці Паустовського. Раніше вона мала назву Дніпропетровська дорога.
Вулиця отримала назву на честь білоцерківського полковника Війська Запорізького Семена Палія, який був керівником повстання українського народу проти польського панування. Одну зі своїх перемог Палій здобув на території сучасної Одеси.
Розгромив татар на території Лузанівки
Справжнє прізвище Семена Палія було Гурко, а своє прізвисько він отримав за любов до підпалів ворожих укріплень. Семен Палій був одним із найдосвідченіших лідерів козацького руху, входив до еліти Гетьманщини, і був добре відомий навіть у Європі.
Походив Палій чи то з багатої міщанської родини, чи то з козаків. Він здобув гарну освіту та історики припускають, що він якийсь час навчався у Київській колегії.
Коли у 1648 році почалася українська національна революція, Палій був звичайним козаком Ніжинського полку. Пізніше він вирушив до Запоріжжя, де відзначився своїми військовими здібностями та показав себе як чудовий організатор. Саме тоді він став набувати авторитету серед козаків і отримав прізвисько Палій.
Відгукнувшись на заклик польського короля Яна Собеського, на чолі війська запорізьких козаків Семен Палій брав участь у розгромі турків під Віднем. Також очолював військові операції, зокрема у Північному Причорномор’ї — у районі Очакова, Білгорода, Кілії.
У 1691 році Палій з козаками розгромив великий татарський загін, який повертався після війни з Угорщини та Валахії. Шлях загону проходив територією сучасної Одеси. Козаки Палія напали на татар у районі сучасних Пересипу та Лузанівки та змусили їх зазнати великих втрат, звільнивши при цьому безліч полонених.
Хотів створити «вільну козацьку область»
Незабаром польський сейм спробував заборонити козацький рух. І Палій, який був противником такого рішення, разом із кількома сотнями запорожців заснував полк із центром у Фастові. Він почав активно відновлювати край, а його діяльність носила не лише військовий, а й державний характер.
Поляки всіляко намагалися перешкодити цьому, і Палій припинив усі політичні відносини з Річчю Посполитою, оголосивши свої володіння «вільною козацькою областю». Крім того, представники української шляхти, козаків, міщан та духовенства вирішили підняти антипольське повстання. Поляки не мали сил, щоб перемогти козаків, тому вони звернулися за допомогою до московитів.
Російський цар Петро I закликав Палія негайно передати козацькі території полякам і капітулювати, інакше його змусять зробити це московські війська. Однак Палій відкинув вимогу царя та посилив боротьбу. За невиконання наказу, за згодою російських урядовців і за розпорядженням Мазепи полковника Палія було заарештовано в таборі козацького війська під Бердичевом. Під вартою він був відправлений до Москви, а потім до Тобольська, де знаходився до кінця 1708 року. Потім Палій повернувся до України, де очолив Фастівський та Білоцерківський полки. Помер Семен Палій взимку 1710 року та похований у Межигірському Спасо-Преображенському монастирі під Києвом.
