Військовослужбовець Олексій Біда родом із Луганська. До повномасштабного вторгнення став резервістом сил ТрО. З 24 лютого 2022 року охороняв Жулянський аеропорт та брав участь у звільненні Ірпеня і півночі Харківщини.
Фото: Oleksii Bida
Військовослужбовець з Луганська Олексій Біда — один із тих, хто бореться за незалежну і вільну Україну з 2014 року. Він прагне після перемоги над окупантами відновлювати місто, жити там і працювати.
До 2014 року Олексій працював дизайнером та верстальником в газетах «Молодогвардієць», «Теленеделя», «Ярмарка», «Восточний кур'єр». Влаштовував фестивалі, виставки, концерти, кінопокази, майстер-класи, пише директор департаменту в Луганській обласній військо-громадянській адміністрації Денис Денищенко.
«Олексій був у полоні. Після цього в травні 2014 року як співорганізатор Громадського сектору Луганського Євромайдану виїхав в Київ, — розповідає Денищенко. — Рік волонтерив для ЗСУ. Допомагав луганцям, які були розкидані по різних підрозділах: Азов, Айдар, Луганськ-1 та інші»,
У 2015 році Олексій Біда створив та очолив Центр документування воєнних злочинів в Українські Гельсінській спілці з прав людини. Чоловік адвокатував створення державного підприємства «Український національний центр розбудови миру».
Після початку його роботи у грудні 2021 року перейшов працювати заступником директора з документування воєнних злочинів.
«Він розумів, що повномасштабне вторгнення неминуче, тому з 2020 року став резервістом сил ТрО. З 24 лютого 2022 року як командир відділення у складі 1 роти 130 батальйону ТрО охороняв Жулянський аеропорт, згодом брав участь у звільненні Ірпеня, півночі Харківщини», — додає Денищенко.
Рік Олексій перейшов в батальйон спецпризначення «Дике поле». В складі підрозділу аеророзвідки «Дикі бджоли» 10 місяців нищив ворога на Луганщині в районі Червонопопівки на посаді командира відділення БпЛА.
За словами Денищенка, Луганщина для Олексія — це пограниччя різних культур та релігій, місце обміну, торгівлі та співпраці. Перехрестя кочовиків та осілий. Територія зі знищеною історією та ідентичністю. Простір безмежних можливостей та втрачених надій.
«Після перемоги на Луганщині доведеться багато працювати, — каже Олексій Біда. — Заміновані поля, знищені міста, випалені ліси, зламані люди та наслідки багаторічної пропаганди. Лише сильні духом наважаться сюди повернутися, жити та працювати. Десятки років піде на відновлення інфраструктури, відбудову міст та повернення людей до свідомості. Фільм „Атлантида“ показує це наочно».
Фото: Денис Денищенко
Фото: Oleksii Bida
Фото: Денис Денищенко
