27 серпня українські православні християни святкують перенесення мощей святого Феодосія Печерського, одного із засновників Києво-Печерського монастиря.
Преподобний Феодосій Печерський вважається батьком чернецтва Київської Русі, за життя якого були закладені Успенська церква та весь комплекс Верхньої Лаври.
Він був одним із перших, кого Свята Церква зарахувала до лику святих після страстотерпців Бориса і Гліба. Це сталося ще в 1108 році, на початку ХІІ століття.
У день вшанування пам’яті цього святого «Вечірній Київ» згадує історію церкви Преподобного Феодосія Печерського, яка є головним храмом Феодосіївського ставропігійного монастиря та важливою складовою загального архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври.
Храм був зведений у стилі українського козацького (мазепинського) бароко за межами лаврських мурів.
Історія святині почалася ще 1091 році, під час перепоховання преподобного Феодосія.
Одним з учасників подій був чернець Нестор Літописець, який у знаменитій «Повісті минулих літ» повідомляє про це наступним чином:
«Чорноризці раду радили та сказали: „Недобре лежати отцю нашому Феодосієві поза монастирем і церквою своєю, тому що він заснував церкву і чорноризців з’єднав“. І через три дні звелів ігумен копати, де лежать мощі отця нашого Феодосія, і його повелінню я, грішний, перший самовидець…».
Тож, Нестор Літописець разом з декількома монахами вночі відкопали мощі Святого у Дальніх печерах, де він був спочатку похований. На ранок урочиста процесія з єпископами зі всіх монастирів, монахами та людьми благовірними з «тем’яном і свічками» вирушила до головної монастирської церкви. Відстань від печер до собору була чималою, пролягаючи крізь густі хащі, які в прадавні часи оточували монастир.
Кам’яний храм звели на місці дерев’яної церкви. Фото з відкритих джерел
Під час перенесення мощей процесія зупинилася на короткий перепочинок, а раку з мощами Феодосія поставили на пеньок. За деякий час процесія вирушила далі, а преподобного з усіма належними йому почестями поховали в Успенському соборі.
Згодом на місці зупинки процесії збудували невеличку дерев’яну церкву на честь святого Феодосія Печерського. За легендою, престол цього храму збудований на місці того самого пня, на який ченці поставили мощі святого.
З того часу у дерев’яній церкві відбувалися богослужіння впродовж шести століть. Вона неодноразово оновлювалася та перебудовувалася, поки у 1698 році на її місті не постав новий мурований кам’яний храм.
Феодосіївська церква на аерознімку. Фото з відкритих джерел
Кошти на будівництво святині виділив козацький полковник Костянтин Мокієвський — двоюрідний брат Івана Мазепи.
За описами дослідників архітектури, церква є тридільною, триверхою, з квадратною в плані навою, прямокутним бабинцем і гранчастим вівтарем.
Кожна дільниця завершена восьмигранним світловим підбанником з високою двоярусною банею барокових обрисів. Фасади членовані широкими пілястрами, у простінках між якими — високі аркові вікна, увінчані трикутними сандриками, над якими — плоскі аркові ніші, облямовані лиштвою. Ніші призначалися для іконописних зображень.
Унікальною архітектурною особливістю храму є наявність на південному та північному фасадах сходових веж у тих місцях, де бабинець прилягає до нави. Вони двоярусні: чотиригранні внизу й циліндричні вгорі. Всередині них влаштовано кручені сходи, що ведуть на хори.
«За своїм типом споруда відноситься до українських трикамерних церков і закінчується трьома високими банями. Фасади прикрашені у стилі українського бароко. Північний і південний фасад мають по три видовжені віконних отвори, над ними розташовувалися зображення святих. У два яруси розташовані невеличкі вікна, прикрашені лиштвою і трикутними сандриками», — описують цю святиню науковці у виданні «Храми України».
На жаль, первинний монументальний живопис святині та стародавній іконостас не збереглися.
Феодосіївська церква на світлині Д. Маркова. Наприкінці ХІХ століття. фото з відкритих джерел
За свідченням києвознавця Костянтина Шероцького, який у своїй книзі-путівнику «Київ» 1917 року зазначив, що при будівництві храму під престолом старого храму був виявлений той самий пеньок, який залишився й у новому храмі.
Спочатку храм належав Києво-Печерській лаврі, одна після спорудження Печерської фортеці святиня перейшла у розпорядження єпархіального керівництва.
На той час парафія церкви Преподобного Феодосія налічувала 200 дворів.
З 1805-1813 до храму прибудували дзвіницю у стилі класицизм. У 1902 році за проєктом єпархіального архітектора Євгена Єрмакова її було реконструйовано з надбудовою четвертого ярусу.
У 1860 церковне подвір’я було оточене цегляним муром з арковою брамою з північного боку. Двір по периметру забудовано мурованими з цегли двоповерховими корпусами: 1884 зведено будинок настоятеля, 1886 — братський корпус, 1900 — будинок церковнопарафіяльної школи та проскурні. 1909 зроблено прибудову до будинку настоятеля.
У січні-лютому 1918 року, при артилерійському обстрілі міста військами Михайла Муравйова храм був значно пошкоджений снарядом, що влучив у храм, знищивши верхню частину над вівтарем.
У 1935 році церква була зачинена та перетворена на архівосховище. На щастя, на відміну від багатьох київських святинь, вона не була зруйнована за наказом радянської влади.
Святиня істотно постраждала у роки ІІ світової війни. Фото з відкритих джерел
Значних руйнувань святиня зазнала також в роки ІІ світової війни, під час вибухів у наріжній частині Старого арсенал.
У 1958-1960 роках церкву реставрували, одна дзвіниця була розібрана. Лише у 2017-2018 роках її відбудували у формах 1902 року.
Після час реставрації 1983–1984 років був відновлений інтер’єр храму. Під час реставрації у престолі церкви були дійсно виявлені залишки пня, а під підлогою знайшли могильник.
Феодосіївський монастир у середині ХХ століття. Фото з відкритих джерел
В 1992 році на базі церкви святого Феодосія відкрився ставропігійний монастир УПЦ Київського патріархату.
Після Об’єднавчого собору українських православних церков від 15 грудня 2018 року він увійшов до складу об’єднаної Православної церкви України.
Зараз Феодосіївська церква є пам’яткою архітектури національного значення та офіційно належить до складу Києво-Печерського історико-культурного заповідника, відповідно є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Після відновлення дзвіниці, коштами меценатів був встановлений карильйон з 52 дзвонів. Щогодини у монастирі грають на дзвонах твори української класики, а також мелодію українського національного гімну.
