Про історію гривні розповіли у Музеї Києва.
Але в часи Русі гривня кардинально відрізнялась від сучасної, адже гривня тих часів була срібним злитком, який середньовічні кияни використовували в якості грошей. Одна така гривня важила близько 160 грамів.
Для прикладу, сучасний айфон важить 171 грам, уявіть, що кожна ваша гривня в гаманці важить як айфон 13.
Виготовляли гривні методом лиття в однобічну розігріту форму-тигель безпосередньо у гарячому горні.
Така технологія забезпечувала характерний вигляд злитку: поверхню з великими кавернами (порожнинами)
Перша документована знахідка злитків київського типу – скарб з 12 злитків, виявлений у с. Стайки 1819 р., неподалік від нині популярного маршруту у Витачів, а перша їх фіксація у Києві – при археологічних дослідженнях Десятинної церкви у 1826–1828 рр.
Саме зі складу скарбів території Верхнього міста — це центральна частина старого Києва (вулиці Велика Житомирська і Трьохсвятительська, Десятинна церква, Михайлівський монастир) походить більша частина відомих сьогодні гривень.
Поняття “гривня” в історичній літературі неоднозначне і розуміється відповідно до контексту. Так, Руська правда вживає її в означенні рахункової одиниці, що позначала 20 диргемів.
Розрізняють кілька типів «гривень срібла»: київські, новгородські, чернігівські, також називають литовський, або західно-руський і навіть волинський тип злитків, що різняться за формою, ваговим номіналом, часом і територією побутування.
Примітною ознакою деяких зливків є позначки нанесені після відливу – графіті. Традиційно такі насічки розглядають в якості виробничих поміток, і навіть пов’язують з практикою пробірування. Деякі з позначень можна розглядати в якості спеціальних символічних позначень, наприклад, перехрещені риски-хрестики, у випадку виплати (суми) церкві.
Нагадаємо, українці вперше змогли скористатися власною національною валютою 2 вересня 1996 року.
