92 роки тому Донеччина офіційно отримала статус області. Це сталося 2 липня 1932 року, коли на українському сході з районів Харківщини та Дніпропетровщини утворили нову адміністративну одиницю — Донеччину.
Першим обласним центром тоді було місто Артемівськ (нині Бахмут), але вже за два тижні його перенесли до Донецька (на той час Сталіно).
У сучасному світі Донеччина асоціюється, як промислова область і, як відомо з історії, цьому сприяли європейці, а не «совєти», як багато років нав`язувала роспропаганда.
Власне і міста на Донбасі почали виникати у середині 18 століття навколо фабрик і заводів, побудованих іноземцями.
Зокрема містечко Нью-Йорк на Донеччині було німецьким робітничим поселенням. Таких німецьких містечок в «краю тереконів» було 68. Під час Другої світової війни їхні назви змінили на радянські, а німецькі будівлі та пам’ятники зруйнували. Така доля спіткала й окуповане нині селище Тельманове (нині Бойківське), історична назва якого німецька — Остхайм.
Голландські промисловці були на північній околиці Бахмута, у селищі Ступки, у 1885-му звели соляну копальню. Загалом європейці побудували на Донбасі 12 металургійних та 17 машинобудівних підприємств: наприклад, завод Ілліча в Маріуполі, Макіївський коксохімічний, Донецький металургійний завод.
Юзівка/ Фото: Courtesy Photo
Всього на Донбасі до 1900 року існувало близько 300 різного роду підприємств і закладів металообробної, хімічної, місцевої обробної та харчової промисловості. Залізниці з'єднали донецьке вугілля з криворізькою рудою, створивши сприятливі умови для швидкого розвитку важкої промисловості.
З приходом Другої світової війни багато підприємств Донбасу були зруйновані, та після деокупації відбулося відродження східного краю.
Зокрема, 1970−80-і роки провідну роль в економіці Донбасу продовжила відігравати вугільна промисловість, значними темпами розвивалася енергетика. Тоді була побудована найбільша теплова електростанція в Європі - Вуглегірська ТЕС. У 70-і роки Донецька область стає регіоном розвиненої хімічної, легкої та харчової промисловості.
Фото: Courtesy Photo
Крім потужного промислового потенціалу на Донеччині розвивалася культура та освіта. Зокрема, тут зростала проукраїнська інтелігенція: Василь Стус, Іван Дзюба, Борис Грінченко, Олекса Тихий, Анатолій Солов’яненко. Славнозвісний вірш «Любіть Україну» написав Володимир Сосюра, уродженець окупованого нині Дебальцевого. А з архівних фото можна дізнатися, що раніше жителі Донбасу носили вишиванки й дотримувались українських традицій.
Сучасна Донеччина
За роки незалежності України Донецька область зберегла свої провідні позиції у промисловому розвитку країни й стала визначним центром культурного і суспільно-політичного життя країни.
У квітні 2014 року на терени Донеччини вдерлася росія. Під прикриттям проросійських посіпак окупанти отримали фактичний контроль над приблизно третьою частиною території області, включаючи обласний центр Донецьк.
Станом на 23 лютого 2022 року обласна адміністрація України та більшість державних установ області перебували у Краматорську, обласна рада — у Маріуполі; обласні установи також перебували у Слов’янську, Маріуполі, Костянтинівці, Бахмуті та Мирнограді.
Нині область поділяється на 8 районів і 66 ОТГ. Однак в реаліях сучасного життя більшість з великих міст Донеччини знищена й окупована з приходом росіян, а частина населення вбита, евакуйована до інших областей країни або вивезена на ТОТ чи рф.
Вже понад 10 років частину Донеччини плюндрує російський окупант. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році все тільки погіршилося. Нині область щодня зазнає ворожих обстрілів. Росіяни нищать інфраструктуру, а донеччан продовжують безжально вбивати.
Але, зокрема саме тут нині й вирішується доля крани, саме тут Збройні Сили стримують й нищать ворога.
«Який би шлях не лежав попереду і як би не називалися адміністративні одиниці в майбутньому, Донеччина завжди буде частиною української держави», — пише голова ДонОВА Вадим Філашкін, який привітав донеччан з днем народження рідної області.
До привітань у мережі приєднується й інші мешканці Донеччини, для яких рідний край завжди займатиме особливе місце у серці.
