Музей Метрополітену у Нью-Йорку нещодавно визнав Архипа Куїнджі українським художником. Східний Варіант вирішив ще раз згадати життєвий шлях митця, а також дізнатись про долю художнього музею Куїнджі, який до повномасштабного вторгнення працював у Маріуполі
Тетяна Булі, завідувачка художнього музею ім. Куїнджі у Маріуполі, називає Архипа Куїнджі людиною надзвичайною, яка “створила себе сама, написавши свою долю”. Митець мав складні життєві обставини та завжди продовжував удосконалювати свій талант, що й допомогло йому стати одним із найвідоміших художників України та світу.
Східний Варіант зібрав цікаві факти з біографії митця, а також дізнався, який стан зараз художнього музею імені Куїнджі у зруйнованому Маріуполі
“Куїнджі самостійно будував свою долю та досяг усіх цілей свого життя”
Біографія Архипа Куїнджі викликає багато запитань. Після себе він не залишив щоденників, не писав мемуарів, і навіть не любив писати листи. Дослідники визначають три етапи життя художника – маріупольський (з 1841 року до початку 1860-х років), петербурзький (з середини 1860-х років до 1882 року) та мовчазливий (з 1882 до 1910 року).
Портрети Архипа Куїнджі авторів Віктора Васнецова та Іллі Рєпіна
Народився Архип у 1841 році на території сучасного Маріуполя. Дуже рано залишився без батьків. Виховувався у родичів – спочатку у тітки, а потім у брата. З раннього дитинства наймався на роботу – пас гусей, служив у підрядника на будівництві церкви, потім працював у хліботорговця. Водночас хлопчик починає вчитися, до того ж виявляє у собі цікавість до малювання.
Архип тоді малював кожну вільну хвилину – на клаптиках паперу, на паркані, у зошитах. Бувши підлітком, він пішки дістався Феодосії у Криму, щоб потрапити на навчання до Івана Айвазовського. Потрапити до Айвазовського так і не вдалось, тому після повернення у Маріуполь він влаштувався помічником ретушера, почавши свою творчу кар’єру.
Картина Архипа Куїнджі “Місячна ніч на Дніпрі”
Через деякий час Архип Куїнджі переїжджає спочатку до Одеси, потім до Таганрогу, а потім – до Санкт-Петербурга, де він хотів вступити до найбільш авторитетної тоді Академії мистецтв. Перші проби вступити до Академії не вдалися. Та Архип познайомився зі студентами Академії – майбутніми відомими митцями Іваном Шишкіним, Іллею Рєпіним, Віктором Васнецовим. Вони познайомили українського митця з художником Іваном Крамським. За порадою художників Архип написав картину “Татарська сакля” і експонував її на виставці. За це здобув звання “вільного художника” та зміг вступити до Академії.
Картина Архипа Куїнджі “Українська ніч”
З 1873 року Архип Куїнджі бере участь у виставках Товариства пересувних художників, а це було найбільш авторитетне об’єднання митців того часу. Приблизно у цей період Архип створює свої найвідоміші роботи та починає брати участь у міжнародних виставках. За картини “Сніг” та “Українська ніч” митець здобуває бронзові медалі.
“У 1879 році він пише дуже значні полотна “Північ”, ”Після дощу”, “Березовий гай”, а у 1880-ому році створює найбільш відому картину “Місячна ніч на Дніпрі”.
До речі ця картина експонувалась на виставці однієї картини, і це теж новаторство Архипа Івановича. Ніхто до нього таких виставок не проводив. Але ця картина, навіть одна, зібрала дуже багато відвідувачів.
Потім цю картину купив Великий князь Костянтин Костянтинович”, – розповідає Тетяна Булі.
У 2012 році оригінал картини “Місячна ніч на Дніпрі” привозили й до Маріуполя. Тоді два місяці її експонували у залах Художнього музею ім. Куїнджі, це була визначна подія для культури усього Приазов’я.
“Визнаний митець, меценат, педагог”
З 1880-тих років Архип Куїнджі починає вести більш замкнуте життя, з цього починається третій етап його біографії. Він більше не бере участь у виставках. Та навіть у цей час він не припиняє творчу діяльність.
Окрім творчості, Архип займався підприємницькою діяльністю, став мільйонером, був відомим та шановним педагогом. Та педагогом йому не судилося бути довго. Одного разу студенти вирішили взяти участь у страйку. Архип Куїнджі заступився за своїх вихованців, за що його керівництво Академії змусило написати заяву про звільнення.
У 1909 році за ініціативи та за кошти Архипа Івановича була засновано Товариство художників ім. Куїнджі, завданням якого було підтримка традицій мистецтва, а також починаючих митців.
Картина Архипа Куїнджі “Чумацький тракт у Маріуполі”
Багато власних грошей Архип Куїнджі віддавав на благодійність. Наприклад, Академії мистецтв приніс у дар 100 тисяч рублів, Спілці художників ім. Куїнджі пожертвував 150 тисяч рублів та свій маєток у Криму. Після смерті весь свій капітал художник заповів Спілці імені Куїнджі, щоб підтримувати початкових та відомих митців того часу. При цьому призначив щорічну пенсію своїй дружині, теж маріупольчанці, у розмірі 2600 рублів.
Останні роки Архип Іванович сильно хворів. Критичний момент наступив влітку 1910 року, а 24 липня великого митця не стало. Спочатку його поховали на Смоленському кладовищі у Петербурзі, а у 1952 році відбулось перепоховання в Олександро-Невську лавру у Пантеоні Видатних діячів культури та мистецтва.
“Не дивлячись на те, що усе життя Архип Іванович після Маріуполя прожив у Петербурзі, найбільш визначні його картини присвячені саме природі України. Її він оспівував. Це й “Місячна ніч на Дніпрі”, “Вечір на Україні”, “Українська ніч”, цикл пейзажів, де зображено степи та краєвиди. Звичайно, це і “Чумацький тракт у Маріуполі”, – говорить Тетяна Булі.
Окупанти зруйнували рідне місто митця, його Художній музей, картини вкрали
Жителі Маріуполя дуже шанували Архипа Куїнджі. У місті був встановлений бюст молодого Куїнджі на одній з центральних площ, працював Художній музей та Художня школа імені Архипа Куїнджі, а також Міський центр сучасного мистецтва імені відомого художника.
Бюст молодому Куїнджі на Грецькій площі Маріуполя до та після вторгнення. Перше фото: пам'ятки культурної спадщини в Україні.
Художній музей почав працювати у 2010 році. Про життя й творчість митця у музеї розповідали картини, фотографії, документи. Окрім цього, у музеї завжди проходили виставки й інших видатних художників України, всеукраїнські та міжнародні культурні проєкти.
Художній музей імені Куїнджі у Маріуполі. Фото: interfax.com.ua
Після 24 лютого 2022 року музей припинив свою роботу. Тетяна Булі розповідає, 25 лютого у музеї повинні були відкритися дві персональні виставки, але цього вже не відбулося.
“Картини були сховані у самому музеї. З 24 лютого їх перевозити вже було неможливо, бо місто вже сильно обстрілювали. Ці картини збереглися, не згоріли. Це полотна Архипа Івановича “Червоний захід”, “Осінь. Крим” та “Ельбрус”, і картини його сучасників. Але у квітні 2022 року картини були викрадені окупантами й вивезені на територію “днр”. Доля їх зараз мені невідома”, – говорить завідувачка Художнього музею ім. Куїнджі Тетяна Булі.
2 березня був перший “прильот” у Художній музей, внаслідок чого була зруйнована одна зі стін будівлі. У 20-х числах березня, коли Маріуполь найбільш сильно обстрілювали окупанти, у будівлю прилетіла ракета. Був зруйнований дах, вилетіли всі вікна, двері. Та будівля не згоріла, на відміну від Маріупольського краєзнавчого музею.
Музей після “прильотів” окупантів. Фото: the-village.com.ua
Окупанти називають Архипа Куїнджі “російським” художником. Але вони прийшли у його рідне місто, знищили його, зруйнували Художній музей імені Куїнджі, викрали картини. Чи так вони намагаються шанувати пам’ять “свого” художника?
Наразі залишається сподіватися, що після перемоги України вдасться притягнути злодіїв до відповідальності та повернути культурні пам’ятки.
