"Український Крим – це не "червона лінія", не об’єкт для перемовин і точно не бутерброд. Це українські гори, моря, це вузенькі вулички. Це Батьківщина трьох корінних народів України – караїмів, кримчаків та кримських татар. Це мультикультурна мозаїка Української держави. Це наша територія, наші люди й частина нашого великого дому", – пише у своєму зверненні до депутатів Європарламенту Таміла Ташева, постійна представниця Президента України в АР Крим.
Наприкінці березня рух громадського спротиву "Жовта стрічка" передав 14 депутатам Європейського парламенту та 13 представникам Литовського сейму листи від українських активістів та лідерів думок. У них автори розповіли європарламентарям про опір у Криму та закликали його підтримати. У подарунок до листів вони отримали квитки на перший залізничний рейс до Криму, якими зможуть скористатися після деокупації півострова.
До європейських та литовських депутатів звернулися, зокрема, Еміне Джапарова, перша заступниця міністра закордонних справ України, Севгіль Мусаєва, головна редакторка "Української правди", співзасновниця "КримSOS", Ахтем Сеітаблаєв, кінорежисер, актор, заслужений артист АР Крим, військовослужбовець ЗСУ, Тимур Ященко, режисер і сценарист фільму "Черкаси", Олександра Баркова, сестра незаконно ув’язненого росіянами кримського активіста Богдана Зізи, анонімна провідниця "Укрзалізниці" з Криму, а також представники "Жовтої стрічки" та кримськотатарські активісти.
Передача листа та квитка депутатці Європарламенту.Передача листа та квитка депутатці Європарламенту. Фото: рух громадського спротиву "Жовта стрічка"
Наразі до руху громадського спротиву "Жовта стрічка" долучилися понад 8 тисяч людей у Криму та на інших тимчасово окупованих територіях. Активісти чинять інформаційний опір окупантам, розвішуючи на вулицях жовті стрічки, синьо-жовті прапори та іншу українську символіку, влаштовують протестні флешмоби у соцмережах, а також збирають інформацію про колаборантів. Флешмоби #ЖовтаСтрічка, #ЄдинеСерцеУкраїни та інші ініціативи руху підтримують українці з усіх регіонів.
Одним із напрямків діяльності "Жовтої стрічки" є інформаційна боротьба за повернення Україні Кримського півострова, окупованого росіянами дев’ять років тому, у 2014-му. За офіційними даними, сьогодні у ворожій неволі перебувають понад 180 проукраїнських активістів із Криму, 116 із них – кримські татари.
Публікуємо уривки листів до європарламентарів, які "Жовта стрічка" ексклюзивно надала "Українській правді. Життя" з дозволу авторів.
Еміне Джапарова, перша заступниця міністра закордонних справ України
Еміне Джапарова, перша заступниця міністра закордонних справ України. Фото надане Еміне Джапаровою
Перемога України та Європи неможлива без звільнення кожного міліметра нашої території. У 2014-му міжнародна спільнота та Україна не змогли дати гідної відповіді російській агресії, що розпочалася в Криму. Це призвело до повномасштабної війни в Європі. Зрештою, ми всі вивчили "кримський урок", який показує, що якщо більший нападає на меншого, ніхто вже не може відчувати себе в безпеці.
Протягом років окупації росія перетворила раніше квітучий Крим на велику тюрму, де жорстоко порушуються права людини. Щоб зламати спротив та заглушити проукраїнські голоси, російські окупанти відновили безпрецедентні репресії у найгірших традиціях царської та радянської росії.
Для мене як для кримської татарки ця війна розпочалася не рік тому, а у 2014-му. Відтоді я відчуваю себе воїном з однією великою мрією – повернутися на свою батьківщину. Для цього я використовую всі свої професійні можливості.
Не маю жодних сумнівів, що завдяки Збройним силам України та потужній міжнародній підтримці день української перемоги настане. І тоді наша велика європейська родина зустрінеться у квітучому, вільному та щасливому Криму.
Андрій, кримський активіст "Жовтої стрічки"
Зображення: Рух громадського спротиву "Жовта стрічка"
Уже рік я чиню спротив в окупованому кримському місті Сімферополі. Надзвичайно важко вести боротьбу проти окупантів, але я маю непереборне бажання зробити внесок у визволення свого рідного міста і півострова.
Мене підбадьорює той факт, що ми наблизилися до визволення нашого дому так, як ніколи за ці довгі 9 років. І ми завдячуємо цим не тільки хоробрості та незламності українців, а й підтримці наших закордонних друзів.
Сподіваюся, що ми зустрінемося в Криму і відсвяткуємо нашу перемогу!
Севгіль Мусаєва, головна редакторка "Української правди", співзасновниця ГО "КримSOS"
Севгіль Мусаєва, головна редакторка "Української правди". Фото надане Севгіль Мусаєвою
Мені було два з половиною роки, коли моя родина переїхала до Криму – батьківщини кримських татар, звідки їх незаконно депортувала радянська влада у 1944-му.
Але вже дев’ять років ні я, ні моя родина не можемо повернутися додому. Адже у 2014-му росія незаконно окупувала Крим. І знову, у XXI столітті, росіяни позбавляють кримських татар можливості жити на своїй землі.
Протягом дев’яти років окупації Криму чимало людей борються за свою Батьківщину та свободу. Незважаючи на небезпеку, кримські активісти досі чинять спротив і мріють про звільнення півострова.
На очах усього цивілізованого світу путін перетворив Крим на військову базу. А зараз використовує тимчасово окуповані території України для атак на мирні українські міста. Ледь не щотижня росія запускає смертоносні ракети з окупованого півострова.
Сьогодні Європа переживає найбільшу гуманітарну кризу з часів Другої світової війни. Цього можна було б уникнути, зупинивши російське вторгнення на півострів. Ось чому те, що почалося з Криму, має закінчитися Кримом. Без звільнення півострова ця війна ніколи не завершиться.
Таміла Ташева, постійна представниця Президента України в АР Крим
Таміла Ташева, постійна представниця Президента України в АР Крим. Фото надане Тамілою Ташевою
Я народилася в сім’ї депортованих кримських татар, що, на жаль, було не виключенням, а логічним і жахливим наслідком абсолютно незаконної депортації мого народу у 1944 році, наказ про яку пішов з Кремля.
Побачити рідний дім та нарешті будувати своє майбутнє на Батьківщині я змогла у 1991 році, як і більшість представників кримськотатарського народу. Тоді ми отримали змогу повернутися в Крим.
Лютий. 2014 рік. У ніч на 27.02.2014 російські військові без розпізнавальних знаків захопили будівлю уряду автономної республіки. Під їхнім контролем також опинився кримський парламент. Це були перші неприховані акти збройної агресії росії.
Тисячі кримчан були вимушені покинути свою домівку, виїжджаючи на материкову частину України чи на території третіх країн, через загрозу їхньому життю. Ось справжнє обличчя "волевиявлення", про яке говорила росія. Ось так почалася найкривавіша війна у Європі з часів Другої світової. І ось так розпочалася третя хвиля колонізаторства півострова росією.
Ми з колегами щодня працюємо задля повернення нашого Криму та інтеграції наших громадян, яким довелося 9 років жити в умовах окупації. Ми працюємо задля звільнення політв’язнів, яких незаконно утримує росія. Наразі їх 181, 116 із них – кримські татари.
Український Крим – це не "червона лінія", не об’єкт для перемовин і точно не бутерброд. Це українські гори, моря, це вузенькі вулички. Це Батьківщина трьох корінних народів України – караїмів, кримчаків та кримських татар. Це мультикультурна мозаїка Української держави. Це наша територія, наші люди й частина нашого великого дому.
Всі ці 9 років Крим бореться за свою свободу та незалежність. Тому ми маємо боротися за нього з такою ж силою і відданістю.
Олександра Баркова, сестра незаконно ув’язненого росіянами кримського активіста Богдана Зізи
Олександра Баркова, сестра незаконно ув’язненого росіянами кримського активіста Богдана Зізи. Фото надане Олександрою Барковою
16 травня 2022 року Богдан вилив на двері окупаційної адміністрації синю й жовту фарби, за що був взятий під варту за чотирма статтями, три з яких про тероризм. Місяць тому брата етапували до СІЗО у Ростові-на-Дону, що теж незаконно, адже це переміщення ув’язненого з території Криму.
Нам відомо, що в Богдана після затримання все почалось з побиття і тортур. Також маємо інформацію, що жодному політв’язню не надається медична допомога. Богдан, знаходячись там, на власні очі бачив вже близько п’яти смертей.
Наразі немає належної механіки обміну та повернення додому цивільних політв’язнів. Але їм так само загрожує небезпека.
Ми просимо про обмін. Підтримка Європи у цьому питанні для нас ключова. Росія не підпорядковується жодному міжнародному праву, тим паче ні у що не ставить права людини. Але все-таки санкції мають на неї вплив і створюють певний тиск. Вони є важелем дій. Однією з цих дій має бути обмін цивільних політв’язнів Кремля в Криму.
Як написав Богдан в одному зі своїх листів: "Нас судять за те, що ми українці там, де, на думку окупаційної влади, українців не має бути". Тож ми сподіваємось на дії, сподіваємось побачити всіх своїх людей вдома живими.
Ахтем Сеітаблаєв, кінорежисер та актор, заслужений артист АР Крим, військовослужбовець ЗСУ
Ахтем Сеітаблаєв, кінорежисер та актор, заслужений артист АР Крим, військовослужбовець ЗСУ. Джерело фото: Kinoafisha
Кожен кримський татарин (або киримли, як ми себе називаємо) живе у стані постійного спротиву. Вже не вперше росія намагається знищити будь-яку ідентичність і тим більше будь-який спротив з боку будь-кого: будь-якого народу, будь-якої спільноти, будь-якої громади і будь-якої окремої людини, яка в той чи інший спосіб висловлює свою незгоду зі злочинним режимом.
У 2014 році, побачивши на власні очі окупацію Криму і не маючи фізичної можливості доєднатися до збройного спротиву, я продовжував робити те, що вмію. "Хайтарма", "Чужа молитва", "Кіборги", "Захар Беркут", "Добровольці", "Мирний-21" – кожна моя стрічка так чи інакше стосується гідності людини й права на власний вибір, відстоювання свободи, захист своєї Батьківщини, своєї домівки, своїх рідних та близьких. Всі вони побудовані здебільшого на документальних фактах. Це і є моя територія спротиву.
Звісно, підтримка Європи надзвичайно важлива. Підтримка кожної країни й кожної людини. Я хочу подякувати за цю підтримку і хочу, щоб вона не припинялася, а тільки міцнішала. Бо ще далеко не все зроблено, щоб міжнародний злочинець путін і всі ті, хто винен, понесли справедливе покарання.
Аділє, кримськотатарська активістка
Зображення: рух громадського спротиву "Жовта стрічка"
Кожен із нас будує плани на майбутнє. Мої плани змінилися в березні 2014-го. Я дивилася з вікна на танки та російських військових, що оточили нас. І розуміла, що тепер тривога житиме в мені довго.
Страх роз’їдає душу. Паралізує, позбавляє суб’єктності. А головне – позбавляє бажання боротися. Боротися за право жити у своєму домі.
Я не одна. Нас сотні – тих, хто переміг цей страх і розгубленість. Хтось зміг зробити це раніше, хтось пізніше. Хтось працював учителем у школі, хтось розробляв мобільні застосунки, хтось був екскурсоводом. Ми мріємо повернутися до нормального життя, коли життю інших людей нічого не загрожуватиме.
Батько говорив мені, що людина повинна брати на себе відповідальність за те, що відбувається навколо. Його молодість пройшла у боротьбі за повернення кримських татар у Крим із середньої Азії. У цій нелюдській депортації загинула половина мого народу. І в пам’ять про них, про їхні жертви, я продовжую боротися за наш дім.
Ряди тих, хто чинить спротив російській агресії в Криму, розширюються. У цій багаторічній боротьбі стало надто очевидним, хто жертва, а хто агресор. І чим більше ти мовчиш чи дотримуєшся нейтральної позиції, тим менше відчуваєш себе людиною.
Нехай безпека на нашому півострові, за яку ми боремося і чекаємо колективної підтримки, стане запорукою для глобальних змін, а не скринькою Пандори. Крим – наш єдиний дім.
