Відтепер традиційна народна гра «Ашик» офіційно стала частиною нематеріальної культурної спадщини України. Ця стародавня гра, також відома під назвами «Рашичета», «Рашик», «Асик», «Гра у бабки» та «Ашижик», широко розповсюджена на півдні Одеської області, особливо в селах Городнє та Виноградівка Болградського району, а також у селі Котловина Ізмаїльського району, де компактно проживають болгари та гагаузи.
Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики України.
Болгари й гагаузи на землі Буджацького степу переселилися близько 200 років тому. Вони принесли з собою гру в кості. З часом у болгарських селах хлопці й дівчата почали грати разом, а в гагаузів чоловіки грали окремо від жінок.
Правила гри в "Ашик" вигадані століття назад. Вони можуть бути різними, залежно від віку та вмінь гравців. Грають п'ятьма кісточками, зазвичай овечими. Їх підкидають, як кубики. Кожна сторона гральної кістки має свою "ціну" та назву. Кістки мають натуральний колір, але інколи їх забарвлюють у яскраво-червоний, синій, помаранчевий, зелений тощо.
Гравець бере п'ять кісточок у праву долоню й злегка кидає їх на поверхню. Потім вибирає найзручнішу позицію, куди поставити ліву руку, утворюючи "будиночок". Помахом правої руки через будиночок пропускає ашики. Гравець обирає найвідповіднішу, зручну та найважчу ведучу кісточку – "камбалник".
Гра «Ашик» є символом стійкості та зв’язку з прабатьківщиною, а саме з етнографічними районами Балкан, звідки походять поселенці. З часом, під впливом економічного розвитку, правила гри зазнали змін. У болгарських селах почали грати спільно хлопці та дівчата, тоді як у гагаузів чоловіки грали окремо від жінок.
Правила гри в «Ашик» залишаються майже незмінними протягом століть. Грають п’ятьма кісточками, які підкидають, як кубики. Кожна сторона гральної кістки має свою «ціну» та назву. Правила гри можуть змінюватися залежно від віку та вправності гравців.
