Як пише команда«Добробату», за професією чоловік — будівельник і його життя, як і мільйони інших, вмить змінила повномасштабна війна.
У перші години після вторгнення росії, чоловік рушив до Гостомеля. Мав забрати з міста знайомих з дітьми. До Гостомеля доїхав, а от виїхати вже не вийшло. Лише на початку березня під бомбардуваннями вдалося вибратися з окупації. Можливості потрапити до столиці на той час не було, тож рятуючи жінок та дітей, виїхали до Ніцци. Олександру довелося залишитися у Франції та влаштуватися на роботу, аби мати змогу своїм коштом повернутися додому. Адже наміру виїжджати з країни не мав, тоді головне було врятувати знайомих.
Після повернення в Україну, Олександр почав шукати волонтерські організації й так дізнався в мережі про «Добробат». Від першого дня волонтерства вже побував в Ірпені, Горенці, Загальцях і в Ягідному на Чернігівщині.
«Намагаюся виїжджати на локації, де потрібен мій фах. Наприклад, на відновлення покрівлі. Іноді мій досвід має більшу вагу, ніж моя фізична сила. Адже потрібен спеціаліст, який налагоджує роботу й контролює всі процеси. Так ми можемо швидше полагодити об’єкт», — розповідає Олександр.
Тож, у волонтерстві чоловік знаходить і емоційну розрядку, й водночас приносить користь людям, допомагаючи. І пишається тим, що є частиною батальйонів «Добробату».
«Ви б бачили очі людей, яким ми допомогли відремонтувати житло. Вони світяться радістю. У них було втрачено все, а тут їх підтримали і є дах над головою. Це не передати словами, це — щастя. У цьому сенс мого волонтерства», – говорить Олександр і зазначає, що зупинятися не збирається. Щойно з’явиться можливість, планує долучитися до Харківського чи Херсонського батальйону.
