Ніхто не доклав більших зусиль у боротьбі з зовнішніми ворогами і не здобув стільки перемог, як Володимир Мономах. Саме йому вдалося зупинити напади половців на руські землі.
«У руській історії не було іншого князя, мужність і військова міць якого так поєднувалась з мудрістю, благородством і справжнім християнським милосердям», – розповідає Докудрама.
Військо Мономаха відбиває половців
За його князювання ні половці, ні інші чужоземці не тривожили руського народу. Ось як писав історик Микола Костомаров у 1873 році:
«Поміж давніми часами до татарського періоду після Ярослава ніхто по собі не залишив такої гучної слави, як Володимир Мономах. Князь діяльний, сильний волею, князь, який вирізнявся здоровим глуздом посеред своєї братії князів руських».
Велике паломництво князів до християнських святинь Києва
2 травня 1115 року за наказом Володимира мощі святих Бориса та Гліба були перенесені зі старої церкви у Вишгороді до нового кам’яного храму. На честь свята з найвіддаленіших місць Київської держави з’їхалися князі, бояри і багато простого народу.
Святі князі Борис та Гліб
«Кожен хотів доторкнутися до святих останків. Щоб звільнити дорогу для крилоса (підвищення для співців в храмі; хор співаків на крилосі символізує хор ангелів, які співають на хвалу Бога) Володимир повелів щедро роздавати тканини, одяг, дорогі хутра і гроші».
До Києва прямують паломники
Ще раніше, коли був князем Переяславським, Мономах прикрасив срібну раку святих Бориса та Гліба золотом, кришталем і різьбою.
«Робота майстрів була настільки досконалою, що, за свідченням літописця, навіть греки дивувалися багатству і красі цієї гробниці», – розповідає оповідач.
Переміщення раки з тілами святих Бориса та Гліба для поклоніння паломниками
У травні 1125 року Мономах вирушив на річку Альту, що досі протікає у Бориспільському та Броварському районі на Київщині. Там була церква, яку він сам раніше побудував. І помер біля храму, на місці трагічної загибелі князя Бориса (того самого, біля чиєї гробниці вклонялися кияни та гості столиці).
Занесення тіл Бориса та Гліба до нового храму
Прожив Володимир Мономах 73 роки та княжив у Києві 13 літ. Це був час спокою і розквіту київської держави. Поховано Мономаха у соборі Святої Софії.
Останній день життя Володимира Мономаха – князь прямує до храму
«Він зіставсь ідеалом князя – енергічного, запопадливого, для громади доброго. Оповідаючи про його смерть, літописи називають його благовірним, христолюбивим, великим, чудним, святим і добрим. Весь народ в Києві плакав по ньому, як діти за батьком або матір’ю», – розповідають літописці.
Читайте інші публікації з циклу «Київ від початків» та дізнавайтесь про предків, які значно вплинули на життя столиці:
- Жінки-слов’яни йшли з чоловіками у військо та керували домом
- За часів Київської Русі місто було центром торговельних шляхів та зростало з податків від перемоги
- Княгиня Ольга закопала живцем сватів від ворога та помстилася за чоловіка
- Вбивця християн та ідолопоклонник Володимир охрестився сам та освятив киян
- За часів Володимира Великого в столиці було 400 церков, а тонку емаль та кольчуги продавали в Європу
- Волинян розуміли, краще за новгородців – якими двома мовами писали у столиці за часів Київської Русі
- Засновник Москви, князь, якого отруїли кияни, Юрій Долгорукий помер 15 травня та похований під Лаврою
- За правління Ярослава Мудрого в столиці судили злочинців, а мешкало більше людей ніж у Лондоні та Гамбурзі
