За решітками загинули кошенята...

Джерело:  bigkyiv.com.ua  /  13:51, 1 Березня 2024

Коли киянам дозволено зачиняти входи до підвалів та як врятувати чотирилапих

За кілька днів до Дня кота, що відзначається 1 березня, поліція в Києві розпочала кримінальне провадження за фактом жорстокого поводження з тваринами. Це відбулося після заяви зоозахисників, які виявили в зачиненому підвалі загиблих кошенят. Чи дозволено жителям столиці замикати входи до підвалів, якщо ті не служать укриттями, та як знайти компроміс між життям тварин та майном мешканців, спробуємо розібратися.

Чому люди зачиняють підвальні приміщення

Встановлення глухих дверей та решіток на входах до підвалу – не завжди про ненависть людей до тварин. Зачиняють переважно, щоб зберегти майно, на яке скидалися усім будинком та яке коштує чимало, розповідає директор Аналітико-дослідницького центру “Інститут міста” Олександр Сергієнко.

Разом з реформами ЖКГ та закликами про надання комунальних послуг у Києві розпочався рух на оновлення обладнання, яке обліковує комуналку, гріє воду та подає до квартир тепло. Чимало власників квартир у багатоповерхівках, побудованих у минулому столітті, скинулися на нові труби та комунікації у підвалах – бо це і безпечно, і економічно вигідно, і екологічно.

«Практично по всьому Києву у всіх будинках у нас майже 100% встановлені лічильники. Не встановлено там, де економічно невигідно і 5 квартир в будинку. Тобто люди оберігають свій лічильник тепла. Тому що якщо порахувати по метражу, а не по лічильнику, то значно більші будуть суми в платіжках. Тому застереження людей зрозумілі», – каже Сергієнко.

Мешканці не хочуть, аби в їхніх підвалах ночували безпритульні або розважалися підлітки. Адже ніхто не встановлює біля входів пункти охорони та не наймає для таких цілей консьєржів.

Двері до підвалів планувалися під час будівництва багатоповерхівок

За класичним проектом багатоквартирного дому, де є підвал, є і двері до нього. Які наглухо зачиняються та мають клямку. Сьогодні, якщо дверей немає, жителі цілком законно можуть їх встановити на місце.

Якщо вони хочуть замітити двері на решітки або встановити на місці, де колись давно були двері, як це сталося в будинку, де зафіксували інцидент з загиблими тваринами, тоді вони мають отримувати погодження своїх дій – з головами ОСББ, обслуговуючими компаніями або Департаментом архітектури КМДА. Причина – зміна планування, коли в проекті двері, а на практиці решітки. Однак, незалежно від того, чи двері там встановлять, чи решітки – вхід буде для котів зачинено.

Коти – це краще, аніж пацюки та миші, тому в них зацікавлені мешканці

«Я ходжу своїм масивом, і бачу, що біля підвалів навіть влаштовують будиночки. Підгодовують постійно цих котів. Це дуже по-людськи, дуже природно. Взагалі вчені вважають, що люди і кішки це нерозривний симбіоз. Що вони не можуть один без одного жити», – говорить Сергієнко.

Тобто, у столиці діє неписаний закон охорони тварин, який більше відповідає цінностям містян – бо це про гуманність, пошану до живого і, що там говорити – люблять наші люди котиків.

Читайте також: Прудкіший за кота Степана та хитріший за пса Патрона: фронтовий кіт Шайбусік засвітився в столиці

Коти-безхатьки – це ще й помічники людей, бо вони ловлять мишей і працюють над санітарією в підвальних приміщеннях.

«Вибір дуже простий – або там будуть жити коти, яких люди підгодовують, або там заселяться різні миші, пацюки, і всяка така мерзота. Тому об’єктивно люди мали б бути зацікавлені, щоб у підвалах жили коти. Нажаль, не всі коти і кішки мають господарів і живуть в квартирах, і є такі коти-бомжи, які живуть у підвалах», – зазначає директор Аналітико-дослідницького центру “Інститут міста” Олександр Сергієнко.

Компроміс між збереженням майна людей і життям котів – як його знайти

Якщо повернутись до події, яка сталася у столиці, можна побачити зі світлини, що відстань між решітками, встановленими на вході до підвалу та вікнах досить велика. Тому виникає запитання, чому коти не могли ними пролізти – може, тому, що народжені в підвалі малюки (або перенесені туди кішкою) не мали сили добратися до виходу. Відтак, можливо, люди мали приходити та давати їм їжу аби ті вижили.

Однак виглядає, що все ж решітки – це краще рішення, аніж глухі двері, якими і муха не проскочить. Можливо, на часі створити стандарти, які мають бути можливості потрапляння котів – спеціальне віконце під дверима, ширші грати чи черговий дому, відповідальний за життя тварин?

Варто нагадати, що для того, щоб у місті було менше котів-безхатьків, їх мають своєчасно стерилізувати та забирати з вулиць у розплідники, у дворах будувати хатинки для псів та котів, щоб могли там зимувати. І, як найбільш цивілізоване рішення – забирати тварин в родини людей. Хто колись жив у селі, знає – що там чужих котів не буває. Якщо прибився навіть кульгавий чи обдертий, його приймуть, дадуть їсти та впустять зимувати хоча б в хліві на горищі.

«Не лише кішки не можуть жити без людей, а і люди без котів. Тому треба проводити роз’яснювальну роботу», – говорить Сергієнко.

Чи живуть коти у підвалах в країнах ЄС та чи карають мешканців за незаселення їх в такі приміщення?

У Німеччині діє закон про гуманне ставлення до тварин. Кожен власник чотирилапого має обвязок чіпувати свого вихованця (аби, коли той втече, його могли повернути господарю). Безпритульних тварин тут практично немає, а ті, що є – живуть у притулках та чекають поки їх заберуть нові хазяї. Між іншим, псів та котів з притулку не забирають, а купують – а гроші йдуть на утримання інших тварин.

Нідерланди також називають країною з “нульовим” рівнем бездомних тварин. Тут діє близько 100 притулків, які щороку беруть до себе кілька десятків тисяч тварин. Обов’язок піклування за бездомними тваринами лежить на муніципалітетах, а вони, в свою чергу, домовляються та співпрацюють з організаціями, що опікуються тваринами. Собака з притулку обійдеться майбутньому господарю в середньому у 120-180 євро, кішка – близько 100-120 євро.

Кішка, що живе на залізничній станції у Великобританії та стала інстаграмною зіркою

Бельгія входить до кола декількох країн Європи та світу, де, за визнанням міжнародних організацій, безпритульних тварин немає. Також тут існує податок на тварину, якого тримають власники. На великого пса це виходить десь близько 100 євро на рік. Формально ці кошти направляють на підтримку та розвиток системи, завдяки якій у країні вирішено проблему безпритульних тварин.

У Фінляндії подібна ситуація. При тому, що утримання котів і собак обходиться недешево – обов’язкова вакцинація та медогляди, муніципальний збір, що йде на облаштування спеціалізованих майданчиків для вигулу тощо. Тварини є в кожному третьому фінському помешканні.

Бездомний кіт Гацек на північному заході Польщі, що став принадою для туристів

У Польщі проблема бездомних тварин усе ще неповністю вирішена. Діє 200 притулків для тварин. Водночас, у Варшаві влада вирішила, що вони приносять користь, адже виловлюють мишей та щурів. Відтак, у місті безпритульних котів не чіпають, але діє програма їх стерилізації.

У Латвії бродячих собак відловлюють приватні фірми за особливим контрактом. Таких тварин два тижні утримують за рахунок самоврядування в міському притулку, звідки їх можуть забрати нові господарі, а також приватні, громадські притулки і спільноти по захисту тварин. Тих, хто залишився та має мінімальні шанси знайти господаря через важкі хвороби, травми тощо, на жаль, піддають евтаназії найбільш гуманним, безболісним методом. Також діє вимога про чіпування домашніх тварин та штрафи за за порушення правил утримання та неналежний догляд, що складають 250 євро.

Вгору