Кожен день ми бачимо сухі статистичні цифри «хороших руських», тобто тих, кого знищили наші героїчні ЗСУ. Це дає надію на Перемогу. Це якось ще тримає у тонусі. Однак я бачу, що люди, дивлячись на цю статистику, трішки вірять у те, що ось –ось росіяни почнуть бунтувати проти кремлівських маніяків, бо ж побачать велику кількість загиблих. Я бачу, як це обговорюють в українському сегменті соціальних мереж. Що ж, я певний час вірила у російську опозицію та «не таких руських», тому розумію тих, хто вірить у прозріння росіян.
На жаль, цього не буде. Не буде прозріння, тому що росіяни усе розуміють, усвідомлюють та ніхто їх не обманює. Розумієте? Вони абсолютно все усвідомлюють. Так, вони повторюють свою пропаганду, мантри про «фошиздів» та інше, як виправдання себе, не більше. Саме тому, що вони постійно виправдовують себе за вбивства та злочини, перекладають провину за злочини на жертву, тобто на нас, є доказом абсолютного усвідомлення ситуації.
Вони усвідомлено йдуть на війну, усвідомлено вбивають, усвідомлено повторюють пропаганду, усвідомлено нас ненавидять, усвідомлено роблять абсолютно усе. Не треба робити з росіян дурників, чи зомбованих пропагандою, тобто жертв, не треба. Вони роблять усе абсолютно чітко, послідовно, тому вони ніколи не прозріють, бо їм це не потрібно, вони усвідомлено ненавидять нас, світ (бо ж росіяни ненавидять й німців, й поляків, й американців, й будь яку іншу націю), усвідомлено й радо підтримують дії своєї країни, бо ж це фактична реалізація й візуалізації їх мрій, внутрішнього світу та очікування.
Ні, звісно ж росіяни не очікували, що їх будуть вбивати, бо ж «титульная нация», «властилины мира», «величие скреп, бог за руських». Звісно, росіяни трошки схиблені, через масову пропаганду, тому вони усвідомлено вбивають, але вірять у свою особисту невбиваємість. Тому вони реально вірили у те, що їм кажуть – «у нас потер нет».
Тому, скільки б нових могил не з’явилося б на росії, скільки б вдов не стали щасливіші на одну «Ладу», росіяни не прозріють, бо вони щасливі вбивати та бути вбитими, бо для них це сенс життя.
Це звичайна їх природна сутність. Їх не зупинить кількість їх загиблих, й не важливо, будуть вони отримувати похоронки чи ні. Росіяни будуть нас вбивати, чи іншу націю, просто тому, що їм це хочеться. Тому, що наказ путіна – це просо прикриття їхньої сутності, вони б вбивали й без наказу, але ж так це законно, це виправдовує їх, бо вони «борятся с мировым злом».
Ось, дивіться, по росії ростуть кладовища. Й хоча офіційно росія не визнає таку кількість загиблих, у кожному місті, деревні чи області знають реальну кількість загиблих, тих, хто пропали безвісті, та тих, хто повернувся пораненим чи інвалідом. Тобто росіяни усвідомлюють кількість втрат й підтримують війну. На цей час, кажуть про 500 000 загиблих. Я не знаю, чи входить у цю цифру ті, що пропали безвісті. Але це саме загиблі, думаю, що цифра поранених у разі більша. На росії нормально відносяться до смерті й загибелі на фронті, навіть рекламою заохочують саме до цього.
Ці факти підтверджуються щодня. Бо лікарні ОРДЛО забиті на 90% саме пораненими росіянами, а морги ОРДЛО приймають велику кількість трупів саме російських солдатів. З ОРДЛО потік поранених та знищених росіян йде до Ростовської області та інших прикордонних районів росії.
У Курську та Ростові-на-Дону росіяни облаштували у закритих аеродромах перевалочні пункти, де зберігають трупи та очікують відправки до москви поранені. В цих містах будують масштабні комплекси для сортування, аналізу й зберігання трупів знищених в Україні росіян. Площа кожного об’єкта - понад 4000 квадратних метрів. До складу комплексів будуть входити пункти для проведення слідчих дій та досліджень над тілами, рефрижераторні з холодильними камерами на 1000 місць, склади з трунами та іншим похоронними декораціями, скорботна зала. Закладена вартість будівництва комплексу для знищених окупантів, наприклад, у Ростові-на-Дону становить близько 600 мільйонів рублів, у Курську - понад 800 мільйонів рублів. Вартість рефрижераторного обладнання оцінюється у понад мільярд рублів для кожного комплексу.
Тобто й ті, хто будує, й ті, хто там працює, й ті, хто доставляє, знають про кількість втрат, розуміють, усвідомлюють, але відносяться до цього, як до буденності.
Що це? Звичка від сталінських конвеєрів смерті? Росіяни настільки звикли до постійних конвеєрів смерті, що просто йдуть на загибель, на вбивство, як раніше, як при сталіні. Одні писали доноси, інші вбивали, треті охороняли ув’язнених, четверті виправдовували усе це. Точнісінько так зараз живе росія.
В ОРДЛО теж бачать потік російських смертників. Отут цікава реакція. Мешканці ОРДЛО відносяться до цього спокійно й навіть радіють, бо ж, поки з росії на війну йдуть ешелони «м’яса», їх не будуть туди посилати. Але згодом мешканці ОРДЛО навіть проросійської позиції були шоковані, як росіяни відносяться до своїх загиблих та поранених.
Останні події з Ростовщини просто потрясли ОРДЛО, бо ж частіше за усе, водії, які перевозять трупи та поранених з лікарень та моргів ОРДЛО, місцеві жителі.
Як я вже казала, усі 200-ті та 300-ті завозяться до Ростова на аеродроми, які закриті через санкції. Тиждень тому смуга аеродрому в Ростові-на-Дону була усіяна пораненими військовослужбовцями рф, яких доставили з ОРДЛО. Літак з пораненими мали відправити до госпіталю до москви, але виліт перенесли через атаку «защищенной лучшей в мире пво» столиці рф українськими дронами.
Поранені росіяни, без ніг, контужені, стікаючи кров’ю просто лежали без води та медичної допомоги цілий день прямо на злітно-посадковій смузі під пекельним сонцем. Тільки за тиждень до Ростова з ОРДЛО перевезли понад 4 000 поранених.
Ось у російському місті Азов (Ростовщина) відкрили пам’ятник загиблим в «сво» росіянам, аж 30 призвищ, то соцмережі вибухнули «а где остальные, которых тут сотнями хоронят, что не заслужили». Тобто усі усе знають, розуміють.
Ось саме після цих подій в ОРДЛО почали говорити про те, що у статистці України не рейкова, як їм казали, а навіть трошки зменшена правда про втрати росіян. Про «скотское отношение» до своїх, будь-то росіянин чи ординець-колаборант, тут говорять вже давно й це теж шокувало мешканців ОРДЛО, бо ж у ре клямки руського миру були скрепи, богатирі, які не образять руського та захистять світ.
Коли ми намагалися достукатися до мешканців ОРДЛО, ми часто повторювали фразу «русское убивает». На жаль, нас не почули. Й ось друге, про що стали говорити мешканці ОРДЛО, так це про те, що у статистиці повністю відсутні данні стосовно загиблих на фронті мобілізованих мешканців ОРДЛО.
«Нас не считает ни одна сторона, мы никому не нужны» – розпачливо говорять в ОРДЛО. А й справді, жодної статистики по загиблим на фронт мешканцям ОРДЛО не існує. Ну, думаю, що нашим військовим не до того, щоб розбиратися у сортах утилізованих окупантів, бо ж й мобілізовані з ОРДЛО мають однакову форму та розпізнавальні знаки з росіянами. Встав на бік росії, то отримай забуття!
В ОРДЛО теж ростуть з шаленою швидкістю кладовища, але все ж таки, більшість з мобілізованих вважаються зниклими без вісті. Й ось по трохи починає прояснятися ситуація, бо вже місцева статистика випливає то кількістю нових інвалідів, отримувачів пенсії по інвалідності, то вдовами, отримувачами пенсії по втраті годувальника.
Наприклад, такі міста, як Горлівка, Стаханов (Кидіївка), Краснодон (Сорокино) Ровеньки, Свердловськ (Довжанськ), Красний луч (Хрустальне) втратили від 20 до 35 000 мобілізованих, Луганськ понад 60 000. Тобто кожне окуповане місто Луганської та Донецької області має втрати від 20 до 60 000 загиблими, не рахуючи поранених, та тих, хто пропав без вісті.
Росія утилізувала на Донбасі майже третину чоловіків, як що брати кількість мешканців на початок війни 2014-го року. Зважаючи на те, що частина чоловіків виїхала, частина померла, то це втрати на цей час більше 50% наявного чоловічого населення.
Зараз колоборанти ОРДЛО готуються до нової хвилі мобілізації, а міста ОРДЛО, як й саме ОРДЛО вже місцеві мешканці звуть «женская народная республіка». Якщо так піде, то тут залишаться лише інваліди, жінки, пенсіонери та діти. Ось чому сюди масово завозять тувинців та бурятів, бо ж жінкам ОРДЛО не має від кого народжувати.
Фактично на цей час відбувається масова утилізація проросійських «подданих» путінців Донбасу. Оцього самого фундаменту війни, який повірив в обіцянки росії, хотів назад в срср та пожити по-руськи. Ось тої критичної більшості, яка в 2014-м році дала необхідну для вторгнення росії картинку «Донбасс просит защиты от укро-фашистов». Ось ці люди першими пішли на війну, радо зустріли мобілізацію. Ці люди радо пішли на співпрацю з окупантом, а він їх використав, зрадив та вбив.
Якщо вам кажуть, що мобілізовані призвані насильно, це не правда. Бо жоден з них не зробив ні одного руху, щоб здатися у полон. Вони воюють, вбивають, а ті, хто має доступ до українських полонених найстрашніші кати.
Скільки реально втратило ОРДЛО загиблими на фронті? Чи розуміють там люди, що вони підписали собі смертний вирок, коли повірили росії, коли підтримали окупацію? Я не кажу «усі», й вас застерігаю, але ж критична більшість. Знаєте, але вони у цих втратах звинувачують нас, українців, бо ми — Увага – чинимо спротив, а не мали, ми мали підкоритися росії та прийняти її «допомогу», тому війна через нас. Це усвідомлене рішення критичної більшості мешканців ОРДЛО.
Що залишиться після окупації Донбасу? Та нічого. Знищений край. Ото заселять тивинцями та бурятами й скажуть «коренное население», ще й будуть горлати, що ці малі народності під захистом ООН. А мешканці ОРДЛО, який росія використала, як ресурс, просто зникнуть, не залишивши по собі навіть продовження у дітях, бо за період війни їх діти дорослішають та поповнюють лави мобілізованих.
Олена Степова для “ІС”
