В ОРДЛО знову ловлять росіян-дезертирів. Один з них з Республіки Татарстан, другий з Томської області. Орієнтировки на них розвішані по усьому ОРДЛО, особливо у прикордонні.
Це не перший випадок. В ОРДЛО до дезертирів звикли, як до облав, перевірок, зупинок авто, а також до чужих людей, які ховають обличчя та уникають патрулів.
За останній місяць в ОРДЛО офіційно з оголошенням розшукували понад 50 дезертирів – росіян. Це не велика кількість, яка ніяк не впливає на боєздатність окупантів. Однак, це для маленького ОРДЛО велика інформаційна кількість, яка показує людям, що не все так, як говорять по російському телебаченню.
Ще півроку-рік, одиничні появи у інформаційному просторі ОРДЛО оголошень щодо людей, які самовільно покинули свої частини, був шокуючим для мешканців ОРДЛО, зараз це звичне явище.
За цей час в ОРДЛО й змінилося ставлення до дезертирів. Якщо у 2022 року це викликало осуд суспільства, то зараз сум та розуміння.
Дуже рідко, коли після оголошення в ОРДЛО розшуку дезертирів, хтось пише якийсь пост, комент з осудом чи роздратуванням. Більшість людей пишуть про розуміння рішення втекти з фронту, почастішало в ОРДЛО й розмов про смерть, безглуздість «операції», не розуміння слабкості росії перед Україною.
Здебільшого дезертири з російського війська біжать у міста ОРДЛО, щоб розчинитися десь серед шахтарів та містян, та пересидівши перші масовані пошукові облави, перебираються до Ростовської області.
Тому прикордоння, як із сторони окупованих українських районів так і зі сторони росії живе у постійних орієнтировках та попередженнях.
Але, трошки осмілів, дезертири збираються у озброєні формування та виходять на тропу бандитизму, тому по росії зростає статистика пограбувань, зґвалтувань та вбивств, які зчиняють екс-вагнера, екс-військові, екс-мобілізовані.
Звісно ж дезертири без грошей та зі зброєю, це зростання криміногенного стану, але не зважаючи на це в ОРДЛО дезертирів з російської армії підтримують, допомагають, ховають.
Багато з тих мешканців, хто підтримує дезертирів – росіян кажуть, що роблять це, бо мають надію, що хтось так саме допоможе їх чоловікам, які теж можуть втекти з фронту.
Багато хто, особливо жінки, допомагають дезертирам, бо мають надію, що ці чоловіки затримаються в їх хатах надовго та стануть для них підтримкою, бо в ОРДЛО вже відчувається дефіцит чоловіків. Й це дійсно працює. Дуже часто дезертири, які отримують допомогу від жінок ОРДЛО, просто залишаються в них жити, частіше за їх рахунок, бо ж працювати втікачі не можуть.
Розчинитися в ОРДЛО росіянам, навіть з азіатською зовнішність зараз дуже легко, бо ж в ОРДЛО вже критично зменьшівся рівень місцевих жителів, яких заміняють на заселенців з росії, тобто мігрантів.
У якості заробітчан в ОРДЛО працюють люди з Башкортостану, Татарстану, буряти, та інші «багатонаціональні руські». Тому дуже як тільки військовий з росії знімає форму, він одразу стає звичайним руським, який живе в ОРДЛО.
Все більше росіян переїжджає жити в ОРДЛО, якось напишу про це. Й це не тільки заробітчани, які працюють в ОРДЛО, бо командировані сюди своїм керівництвом, а й ті, хто здає у росії квартири, а живе у більше дешевому ОРДЛО, ті, хто переховується в ОРДЛРО через кредити чи аліменти, особливо ОРДЛО полюбляють шахраї з росії. Це інша історія. Але через велику кількість росіян росіянам-втікачам-дезертирам легше розчинитися в ОРДЛО.
Тому пошуковим загонам, які розшукують по ОРДЛО росіян-дезертирів стає все важче їх знаходити, бо навіть, якщо хтось з мешканців ОРДЛО побачить втікача, ніхто не повідомить про це поліцію. Скоріше за все, втікача погодують, перевдягнуть та запропонують допомогу.
В соцмережах ОРДЛО під кожною орієнтировкою на втікачів, завжди багато дописів про підтримку й розуміння, чому чоловіки дезертирують з фронту. Здебільшого мешканці ОРДЛО пишуть про великі втрати серед російської та «республіканської» армії, велику кількість каліцтв через поранення, тому висловлюють розуміння з приводу самовільного залишення позицій.
Звісно ж є й ті, хто не погоджується з підтримкою, а волає «русские это все устроили вот пускай и умирают, чтобы наших мужчин не трогали». Але здебільшого лунає «мы не понимаем смысла умирать за непонятно что».
Усі російські пропагандистські мотивації та цілі «сво» не протрималися й рік. Все більше людей, які не розуміють заявлених кремлем цілей війни проти України, але не очаровуйтеся, вони заміняють інформативні цілі «сво» на особисті, тому бажання вбивати нас в них не зникає.
«В 2014-м все пошли воевать за идею, на адреналине, за интерес, а сейчас все воюют исключительно за деньги» – це дуже часто звучить серед тих, хто воює чи у рядах російської армії чи мобілізований з ОРДЛО. Особливо цих «розчарованих» дратує неможливість щось привести цінне з окупованих територій, трофеї,я к вони називають своє мародерство.
Ще й ображаються, коли ми пишемо про них –мародери. Бо ж ні, вони ж не крадуть, просто беруть своє, трофейне.
Й ось цим дезертирам, «розчарованим» у війні, щиро допомагають місцеві з ОРДЛО, годують, дають гроші, вивозять на росію, допомагає ховатися дезертирам й наявність великої кількості кинутого, пустого житла.
Кількість тих, хто біжіть з фронту (а це й місцеві мешканці ОРДЛО, мобілізовані окупантами для участі у війні) й громадяни росії, зростає після кожного «м’ясного штурму», або через точне попадання по російським позиціям чогось гарненького від ЗСУ.
Більшість дезертирів розповідають про те, що «это не та война, которую им показывают по телевизору». Бо ж пропаганда показує для росіян гарну картинку, де нано-технології, нано- солдати з нано-зброєю, а насправді, це гвинтівка Мосіна й «ура в атаку за Родину».
А ще росіяни розчаровані тим, що вони воюють в настільки розбомблених містах, що їм немає чого там красти, мародери ти, то немає «прибутку», «трофеїв» за якими більшість росіян й йде на війну.
Що цікаво, більшість дезертирів тікають з позицій не через небажання вбивати українців, а через страх загибелі, та відсутність мотивації, тобто відсутності швидкої перемоги, яка б дала їм багато трофеїв.
Дезертирів з російської сторони набагато більше ніж зі сторони мобілізованих з ОРДЛО. Це важливе спостереження. Мобілізовані з ОРДЛО, яких нам пропаганда показує, як жертв окупації, які пішли на фронт не добровільно, а примусово, насправді показують більше мотивації воювати ніж мобілізовані росіяни.
Що стосується підтримки дезертирів-росіян мешканцями ОРДЛО, які допомагають втікачам, ховають їх та висловлюють розуміння їх діям, це скоріше більш егоїстична реакція, яка спрямована на бажання не втратити той умовний захист тих умовних героїв, які мешканці ОРДЛО нафантазували собі у 2014-му році.
Олена Степова
