о дня пам’яті загиблих оборонців Донецького аеропорту, до п’ятої річниці останнього трагічного етапу оборонної епопеї ДАПу – Радіо Свобода зібрало цитати «кіборгів». Це фрази, які стали заголовками розповідей учасників боїв за Донецький аеропорт, зібраних у 2015 році і опублікованих у документальній книзі «АД 242». Із прямої мови «кіборгів» у книжці складено хронологію оборони ДАПУ. Послідовність цитат зберігає цей хронологічний порядок.
Донецький аеропорт. Повітряна зйомка. 15 січня 2015 року
«Аеропорт утримували з власної волі не кіборги, а звичайні люди»
«Боєць запитав, чи правда, що в пеклі такий самий сапах, як в аеропорту»
«Командир сказав: «Хлопці, половина з вас – «двохсоті». Хто не хоче?»
«Найстрашніше – дорога»
«Водію, друже, виручай»
«Більшість з нас до того не була обстріляна, а зустрічали нас жарко»
«Коли танк стріляв, стільки Господу Богу понаобіцяли...»
«Аеропорт утримували ініціативою бійців, а не командування»
«Аеропорт утримували ініціативою бійців, а не командування»
«Серед тих, хто атакував аеропорт місцевих було мало»
«Одного нашого задушили, а іншого спалили живцем – ось із ким ми воюємо...»
«Велике значення мала наша артилерія, яка прикривала підходи до аеропорту»
«Ми були «медіаприводом», щоб не все було погано»
«Коли приїжджав «росгумконвой» з РПГ, нас обстрілювали кожні 7 хвилин»
«Усе стріляє, все вибухає, залізо рипить, це був жах»
«В аеропорту люди діяли, перемагаючи страх»
Укріпрайон бойовиків: церква і монастир. Фото – Руслан Боровик
«Ми були «медіаприводом», щоб не все було погано»
«Коли приїжджав «росгумконвой» з РПГ, нас обстрілювали кожні 7 хвилин»
«Усе стріляє, все вибухає, залізо рипить, це був жах»
«В аеропорту люди діяли, перемагаючи страх»
«Ми бачили у білонкь розп'яті тіла наших хлопців»
«Було багато поранених. Термінал утримувало 10 чоловік»
«Бій тривав вісім годин. На нас ішли 10 танків і піхота»
«Я людина вільна. «Правий сектор» – це я, це усі патріоти»
«Найсправжніші кіборги – це хлопці, які сиділи на вежі спостережень»
«Це, мабудь, найтяжче, що може бути, – коли помирає твій друг»
«Усі були контужені, слабі. Поїсти нема коли, усе стрільба та стрільба»
«Ми сиділи в аеропорту й читали маячню, яку про нас писали»
«Я досі не розумію, навіщо було заїжджати через іхній блокпост»
«Сепаратисти під час атаки бугли по тілах своїх»
«Коли починалося паремир'я, приїжджали танки і стріляли по нас»
«Справжній кіборг – це моя дружина»
«То холодно, то жарко, то тхне семертю»
«Фраза про те, що не витримав сема бетон, справедлива»
«Хлопці, заза будемо 3D–фільм дивитися зі спецефектами. Бойовики»
«Були герої, а були такі, що «аби відбути»»
«Ми фактично вчотирьох тримали метеостанцію»
«На війні немає чорного та білого, треба вміти вчитися у ворога»
«Часом ми просто сиділи і чекали своєї смерті»
«Мама не знала, де, але впізнала мене на фотографії Лойка»
«Усі були рівні – кожен вартий, не більше не менше, свого життя»
«Ті хто воював і воює по–справжньому, усі герої»
«Аеропорт здали через помилки військового керівництва»
«Ми показали: український дух незламний»
«Вони використали перемир'я, щоб підірвати аеропорт»
«Вибух розніс перекриття, мов пил»
«Командування мало би вчасно вивести кіборгів і підірвати аеропорт»
«Я залишився з пораненими і вийшов до сепаратистів на переговори»
«Наймолодший із нас мріяв одружитися, а загинув під уламками»
«Мій друг Ігор залишився з пораненимию Його вбив «моторола»
Ігор Брановицький, грудень 2014 року (Фото Руслана Боровика). Після підриву бойовиками терміналу аеропорту, залишився з пораненими побратимами. Потрапивши у полон до бойовиків, Ігор Брановицький зберіг життя іншим своїх побратимам, заявивши, що саме він є кулеметником підрозділу. За це, як стверджують очевидці, бойовики кілька годин жорстоко били Брановицького, а убив його громадянин Росії Арсеній Павлов «Моторола»
«Поранені майже три доби повзли до Пісків»
«Аеропорт – символ незламного духу»
«Страху немає, його нав'язують, щоб ми не піднімали голову»
«Аеропорт не здали, а відішли максимум на кілометр»
«Мені сняться мої хлопці»
