А за даними Міністерства оборони України 2020 — рік професійного сержанта.
Тож сьогодні у матеріалі “Східного варіанту” розповімо про одного з представників сержантського складу наших військ та про сьогоднішню роль сержантів в армії.
Перший бойовий досвід — із солдатами НАТО
Хто такі сержанти в країнах НАТО, Віталій знає не з чуток. Він як миротворець разом із НАТОвськими солдатами та офіцерами виконував завдання у Боснії та Герцоговині, в Сьєрра-Леоне, в Ліберії, в Іраку та Конго. Саме на Ближньому Сході, каже чоловік, вперше на власні очі побачив, що таке війна.
Фото: dw.com
“Пригадую момент, коли саме в Іраку дівчина-сержантка вивела на марші дві колони, одночасно взаємодіючи з підрозділами військової авіації. Певно, тоді я зрозумів відмінність між сержантом в арміях країн НАТО та в українській армії зразку 90-х, 2000-х”, — згадує Віталій.
Проте, за словами чоловіка, сьогодні й українські армійці наближаються до цих стандартів. Все змінила війна.
Сержанти стають повноцінними командирами
Зараз, у сучасних реаліях кожен із сержантів окрім бойових навичок, володіння зброєю та технікою, вдосконалюють знання з психології, аби правильно спілкуватися із солдатами, навчити їх та створити колектив, який піде за своїм командиром.
“Зараз неможливо переоцінити роль сержанта у війську, бо від його якостей як особистості, командира та професіонала, власне, залежить боєздатність підрозділу”, — певен Віталій.
Фото служба звязків із громадськістю 14 ОМБр
“Сержант — це взагалі не про казарму й побут підрозділу. Сержант — це перший помічник і радник командира підрозділу: батальйону, дивізіону, роти, батареї, взводу. Сержант — це індивідуальна підготовка та бойова готовність особового складу, це лідер серед солдатів, їхній наставник та перший командир. Більшість з них — загартовані у боях”, — розповідає український захисник.
У війську Сполучених Штатів, наприклад, саме сержанти командують підрозділом, слідкують за дисципліною та вчать новобранців. Офіцери планують та організовують бойові дії.
Бойовий досвід та поранення
З самого початку бойових дій на Донбасі, у складі тоді ще 51-ї окремої механізованої бригади Віталій їде на схід нашої країни. Він пройшов найгарячиші точки на карті фронту. Вугледар, Волноваха, Степне, Оленівка та Савур-Могила.
Фото служба звязків із громадськістю 14 ОМБр
28 липня, під час ворожого артилерійського обстрілу Віталій, на той час командир БМП, отримує важке осколкове поранення обличчя. Про ті події на Савур-Могилі він згадує неохоче. Каже лише, що, аби повністю відновитися, знадобилося 2 роки.
Зараз Віталій — головний старшина одного з механізованих підрозділів, що проходять службу на Луганщині. Його підрозділ виконує всі поставлені задачі та наближає перемогу української армії.
“Командири, зокрема й сержанти відповідають за навченість особового складу, його готовність виконувати всі бойові задачі. Ми ніколи не зупиняємося на досягнутому”, — резюмує Віталій.