Великий матеріал про окупацію міста очима собаки оприлюднила журналістка, мешканка Ірпеня Ірина Лопатіна.
“ВК” публікує витримки з другої частини тексту “Гречана каша зі смаком смерті. Чотири тижні окупації Ірпеня очима кудлатого дворняги Кузі“.
Коли озброєні росіяни прийшли в Ірпінь, багато місцевих мешканців вже були змушені жити на вулиці у наметах або у підвалах.
За кілька днів з’явилися чужинці зі зброєю, яких до того я ніколи не бачив в Ірпені. Від них пахло горілим, соляркою, несвіжим одягом і немитим тілом. І, звісно, страхом. Запах людського страху важко переплутати, особливо якщо ти собака. Вони як господарі ходили моїми вулицями та віддавали команди іншим. Чужинці постійно були напоготові, різко оберталися на будь-який звук та розгублено роззиралися навкруги. Якби вони мали хвости, то, напевно, їх підтиснули б з переляку”, – “згадує” Кузя.
Загарбники облаштувалися в колишньому санаторії “Ірпінь” та таборі “Ластівка”. Вони не цуралися і людських хат − виламували двері та заселялися там.
“Свою техніку вони ставили вздовж вулиць і посеред дворів, інколи ховали, ніби грали в якусь гру. Але мене не проведеш. Одну з таких засідок я швидко розсекретив. На перехресті вулиць Лермонтова та Київської з-під дерев’яних парканів виглядало довге дуло танка… Згодом… вони почали полювати на людей, як на диких звірів, розстрілювати автівки з тими, хто намагався втекти з міста. Так сталося з однією з машин, яка проїжджала повз нашу вулицю. У ній застрелили чоловіка та жінку. Їхні тіла кілька діб залишалися в автівці, поки їх звідти не витягли жителі сусіднього будинку та поховали поблизу в дворі“, – йдеться у “спогадах” собаки.
Жертвами російський окупантів ставали не тільки люди, а й собаки. Деяких застрелили за гавкіт, який розкривав їхнє місцеперебування. Інших − за те, що намагалися з голоду та стресу урвати шматки з тіл людей, які лежали на тротуарах чи під парканами.
Кузя “не зірвався з котушок і не ласував трупами”, він намагався триматися біля знайомих йому людей, які підгодовували його.
“Від мого улюбленого перехрестя вулиць Лермонтова та Давидчука віяло небезпекою. Там, де ховався танк, в окопі завжди сидів хтось із чужинців. Вони починали стріляти, коли хтось намагався спуститися вниз до криниці на початку вулиці або за продуктами на іншу вулицю… Тепер я мав не лише ховатися від обстрілів, але й уважно дивитися під лапи. Там де колись були чисті тротуари, на землі валялися обірвані дроти, потрощене скло, шматки заліза“, – йдеться в матеріалі.
Презентуючи свій текст, авторка зауважила, що світлина “скуйовдженого чорно-сивого пса Кузі, який сидить посеред кольорових дитячих гойдалок у дворі, де тільки-но відлунали звуки вибухів та почали збирати вбитих людей“, стала для мешканців ЖК “Аристократ” в Ірпені символом звільнення від окупації.
