Покоління читачів продовжують любити творчість Остапа Вишні за щирість та дивовижну мову його неповторних гуморесок і фейлетонів, які завжди викликають усмішку.
13 листопада виповнюється 135 років з дня народження видатного українського письменника Остапа Вишні (1889-1956), який є автором гумористичних творів, але й залишив знаковий вплив на подальший розвиток української сатири, ставши взірцем для багатьох наступних поколінь письменників.
Вважається, що письменник за допомогою сміху вмів привернути увагу до багатьох важливих соціальних проблем, тож його творчості залишається актуальною до нашого часу.
Письменник-гуморист та майстер сатири Остап Вишня. Фото: Вікіпедія
У день пам’яті Остапа Вишні, «Вечірній Київ» згадує життєвий шлях видатного майстра української сатири та цікаві факти про нього.
Майбутній письменник, чиє справжнє ім’я було Павло, народився в багатодітній селянській родині Михайла та Парасковії Губенків на хуторі Чечва біля села Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині — Охтирський район Сумської області).
Батьки Остапа Вишні мали 17 дітей, тож його дитячі роки пройшли у скруті й тяжкій праці. Проте за спогадами рідних, маленький Павлик був схожий вдачею на матір — рудий та гострий на язик.
Хлопець навчався в початковій школі в Зінькові, а пізніше закінчив Київську військово-медичну школу в 1907 році.
Згодом Павло Губенко працював медбратом в армії та в лікарні Південно-Західної залізниці. Склавши екстерном екзамени за гімназію, у 1917 році вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, але згодом залишив навчання, присвятивши себе журналістиці та літературній діяльності.
Остап Вишня у 1920 — роках. Фото: Вікіпедія
У 1919 році молодий письменник, як і багато інших ентузіастів відродження національної культури та діячів УНР, потрапив до Кам’янця-Подільського, де написав свій перший фейлетон «Демократичні реформи Денікіна», який був опублікований під псевдонімом «Павло Грунський» у газеті «Народна воля».
За рік Павло повертається до Києва, де восени 1920 року його заарештовують чекісти як «особливо важливого контрреволюціонера». Проте, не виявивши жодного компромату, за рік його відпускають з в’язниці.
У квітні 1921 року він стає працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», а кількома місяцями пізніше — відповідальним секретарем «Селянської правди», на сторінках якої 22 липня 1921 року вперше з’явився підпис Остап Вишня під фейлетоном «Чудака, їй-богу!».
Остап Вишня у проєкті Юрія Журавля «Знай наших». Фото з відкритих джерел
Цікавою є також історія появи псевдоніма Остапа Вишні. Вважається, що ім’я Остап він обрав, бо захоплювався твором «Траса Бульба» Миколи Гоголя, а за прізвище він обрав ягоду, яку найбільше любив.
Після виходу перших творів, слово письменника швидко набуло значної популярності.
У 1920-30-х роках побачили світ його збірки усмішок: «Діли небесні» (1923), «Кому веселе, а кому й сумне» (1924), «Реп’яшки», «Вишневі усмішки (сільські)» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Українізуємось» (1926), «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки театральні» (1927), «Ну, й народ», «Вишневі усмішки закордонні» (1930), «Усмішки» у чотирьох томах тощо.
Його гумор був одночасно дотепним і проникливим, зображаючи комічні ситуації з життя простих людей. Завдяки своїй здатності бачити смішне в повсякденних моментах, Остап Вишня став улюбленцем читачів різного віку.
26 грудня 1933 року Остап Вишня був заарештований і безпідставно звинувачений у спробі вбивства секретаря ЦК КПУ Постишева. Після численних тортур і допитів його засудили до розстрілу, але згодом покарання змінили на десять років ув’язнення. Ув’язнення він відбував у Комі АРСР, де виконував різні роботи, працював фельдшером, плановиком у таборі та в редакції газети «Северный горняк», де написав 22 нариси про трударів, які мріють завоювати суворий північний край.
У 1943 році Остап Вишня був звільнений з ув’язнення. Наступного року він повернувся до літературної діяльності, і 26 лютого в газеті «Радянська Україна» було надруковано його усмішку «Зенітка», яка обійшла всі фронти та часто звучала по радіо.
Через кілька років виходять його політичні фейлетони та памфлети, а також нові збірки усмішок. Відомо, що письменник активно займався громадською роботою, був членом редколегії журналу «Перець» і одним з найактивніших його співробітників, а також членом правління Спілки письменників України.
Фейлетон Остапа Вишні на шпальті газети «Вечірній Київ». Фото з архіву видання
У 1950-х улюблений український сатирик працював у газеті «Вечірній Київ». Наприклад, у номері газети за 12 листопада 1951 року Остап Вишня у своєму неперевершеному стилі описував непрості стосунки киян із… «Київенерго».
У 1955 році Остап Вишня був реабілітований судовими органами. За рік, 28 вересня 1956 року письменник пішов з життя, залишивши по собі значний літературний спадок.
Його твори перекладено багатьма мовами, а його стиль і дотепність продовжують захоплювати нові покоління читачів. Остап Вишня залишився символом українського гумору і сатири, а його життєвим кредо стала фраза:
«Кожна справа має свій початок, свою середину і свій кінець. Головне, щоб кінець був веселий, а початок і середина якось обійдуться».
