Військовий ділиться, що на момент обстрілу скомандував побратимам укритись у коморі, сам підійнявся на горище, яке було без вікон, але із шпаринками, і через них слухав. Історію героя розповідає Національна гвардія України.
Гвардієць згадує: «По рації передали, що на наші позиції висунулись три танки. Зрозуміло, що по нас стрілятимуть, а коли гатять танки — це найстрашніше для піхоти, оскільки спочатку звукова хвиля стискає всього тебе всередині, а за 10 секунд осколки влітають з неймовірною швидкістю у все, що навколо тебе».
Почув по рації: «На 12 годину російський танк!», — а сам думаю, яке 12, якщо це друга, відповідаю: «Чую танк, на 2 годину!».
Кот виявився правий і завдяки наполегливості та військовій підготовці, Кості вдалось скоригувати вогонь артилерії на танки правильно. Таким чином, українські мінометники підбили два танки з трьох. «Останній не вдалось, бо заховався у кущі і стих», — ділиться Костянтин.
«Кот» прийшов до лав НГУ з першого дня повномасштабного вторгнення. Каже, що йому було все одно яке місто обороняти від росіян, бо це все його Україна, його Батьківщина
Направили до лав оборонців Великої Новосілки. До цього за своє життя проходив лише строкову службу. Працював будівельником. А вдома на нього чекає дружина, діти і навіть онуки. Стверджує, що повернеться тільки після перемоги.
«Без військового стажу, але з великою мотивацією. Тому успішний», — кажуть командири про Костю з позивним «Кот».
